У жовтні минулого року малозабезпечена сім’я Солтисів з села Твердині Локачинського району відмовилась від виховання своєї шестимісячної донечки. а оце недавно батько нещасної дівчинки у якомусь дикому пориві спалив хату...
У жовтні минулого року малозабезпечена сім’я Солтисів з села Твердині Локачинського району відмовилась від виховання своєї шестимісячної донечки. а оце недавно батько нещасної дівчинки у якомусь дикому пориві спалив хату.
Руслана ТАТАРИН
“Світлячок” — так називали дівчинку у дитячому відділенні Локачинської центральної районної лікарні, де маленька була поки оформлялись необхідні документи для відправлення її у Луцький будинок дитини. Медсестрам, які няньчили Світланку, 26-річний батько Микола пообіцяв, що через рік обов’язково забере доньку додому: “За цей час, можливо, зароблю грошей, щоб її прогодувати”
Чоловік сам виріс сиротою і знає, як то важко жити без найдорожчих людей, тому й не хотів лишати свою кровинку у казенних стінах. Спинався на ноги з усієї сили, щоб покращити фінансовий стан своєї бідової сім’ї. Збирав копійку до копійки і дещо підремонтував стареньку дерев’яну хатинку. Деякий час працював у Локачах. Часом траплялось так, що ще до сходу сонця виходив з Твердинь, щоб вчасно потрапити у селище, бо не мав грошей на автобус. Зараз перебуває на обліку в районному центрі зайнятості, отож єдиний дохід сім’ї — допомога по безробіттю. Миколу по-різному характеризують в селі. Одні кажуть, що полюбляє перехилити зайву чарчину. Інші заступаються, що він добрий чолов’яга. Ще хтось співчуває, що не пощастило бідному з дружиною. Пустилася вона берега. У Надії Микола другий чоловік, але і його вона не тримається. За гульками давно забула про материнський обов’язок та сімейне вогнище. Частенько у пошуках пригод їздить до обласного центру. По селу ширяться чутки, що там вона зв’язалася з циганами та й віється з ними цілими днями вулицями міста. Незважаючи на горе-жінку, Микола все ж не забув про свою обіцянку та від бажання забрати доньку не відмовився. І в жовтні завітав у Кисилинську сільську раду з проханням дати йому характеристику та акт обстеження матеріально-побутових умов для пред’явлення у Луцький будинок дитини. — Характеристику отримав позитивну, бо він непогана людина. Шкода, що так склалося його молоде життя... А в акті обстеження вказали реальний стан господарства: живності у них ніякої нема, а 50 соток городу, якими користуються, цього року не обробляли,— повідомила секретар сільської ради Галина Шишко. Тоді батько обурився і почав кричати, що через ці папери йому ніхто не віддасть доньки. “Мене позбавлять батьківських прав,— хвилювався. — Треба переписати акт обстеження”. Звичайно, ніхто на це не погодився. Ця катавасія у сільській раді відбувалася зранку, а надвечір, близько 19-ої години, село облетіла звістка: “Солтис запалив хату!”. Коли приїхали пожежники, Микола зі словами: “Моя хата — хай горить!” та вилами у руках перегородив їм дорогу. — Видно було, що чоловік у відчаї і не контролює себе. Поки втихомирили господаря, поки відключили електроенергію, бо інакше ми не маємо права гасити пожежу, — стара дерев’яна хата згоріла повністю. Добре, що обійшлося без жертв,— зауважив начальник Локачинського РВ УМНС, майор внутрішньої служби Анатолій Чехмір. Сам же Микола у пояснювальній записці про все розповів так: “Був у стресовому стані і не розумів уже, що роблю. Прийшовши додому, заліз на горище хліва, скинув сіна, поклав його біля хати, яка була дерев’яною, і підпалив. Від нього зайнялась хата. На момент пожежі дружини не було, вона поїхала до Луцька. Я був у стресі від того, що мені сказали у сільській раді, що умови проживання не дозволяють мені утримувати дитину”. ... Від будинку лишилась купа попелу, а Миколі довелося просити прихистку у сусідів. Маленька Світланка так і залишиться у Будинку дитини.
