Озерчани біля квіткового подарунку для своєї святині.
25-річчя Свято-Хресто-Воздвиженського храму озерчани на Горохівщині відзначили з владикою Михаїлом
У мальовничих Озерцях митрополитові Луцькому і Волинському Михаїлові цьогорічного сонячного літечка судилося побувати вперше й незабутньо
Перед тим, як увійти до Свято-Хресто-Воздвиженського храму, його високопреосвященство зупинився перед встеленою квітами доріжкою до церкви, а перед нею замилувався дивовижно гарним орнаментом із барвистих пелюсток на асфальті. Приурочувати ювілеям своєї святині щоразу неповторні квіткові шедеври – то вже традиція самобутніх Озерець.
«Якою має бути картина – уявила відразу, як тільки церковний староста Олексій Луць запросив мене її створити», - розповідала, як народжувалася незабутність іменин, заступник директора Озерцівської ЗОШ І-ІІІ Зоя Попович. На прохання освітянки відтворити дарами природи щиру душу села зголосилося чимало охочих. Щойно сонце позолотило поглядом землю, як пані Зоя зі завідувачем ферми ПСП «Озерці» Світланою Дикун і її чоловіком Валентином уже їхали вулицями, зупиняючись біля осель найзавзятіших квітникарок. Склавши барвисті оберемки в автівку, невдовзі з вихователькою ЗДО «Сонечко» Ольгою Холодько, працівницею ферми Марією Забродоцькою, вчителькою початкових класів Оксаною Пальчук, односельчанкою Тетяною Наумчук із стебелець, листочків, цвіту різнокольорових троянд, лілій, півоній, чорнобривців, саме враз умитих благодатним літнім дощиком, спершу, як вимріяла Зоя Василівна, вимережили на церковному подвір’ї найгарніший символ України – вишитий рушник, а на ньому – білу птаху із ромашок – вісницю миру, людяності, доброзичливості. Викладена з любов’ю, вона вдалася, наче жива, що ось-ось полетить, аби розповісти в Небі про прегарний день в Озерцях. А ось щастя для рідної землі навколо ювілейної дати 25 відтворили листям папороті. Доки так працювали, із неба не захотіла сходити веселка.
Викладена з любов’ю, вона вдалася, наче жива, що ось-ось полетить, аби розповісти в Небі про прегарний день в Озерцях. А ось щастя для рідної землі навколо ювілейної дати 25 відтворили листям папороті. Доки так працювали, із неба не захотіла сходити веселка.
…Налюбувавши тою красою очі, владика Михаїл потрапив в ауру щирості юних озерцівських красномовців: на порозі храму дев’ятикласники Аня Дядюк, Богдан Карп’як, п’ятикласниця Іванна Стецюк і шестикласник Назарій Русь із короваєм зичили почесному гостеві віршами Наталії Земної наснаги до духовної молитви. А «щоб здоров’я мав із кожного листочка, з квітки, ще й із зернини», Зоя Василівна подарувала першій духовній особі Волині букет із колосків із щедрої озерцівської землі.
На чолі з митрополитом Луцьким і Волинським Михаїлом священики молилися за мир у державі й повернення додому її захисників, раділи, що церковна громада Свято-Хресто-Воздвиженського храму села Озерець однією з перших пригорнулася до Православної Церкви України. Залишилися незабутніми в історії ті нелегкі дні, в які викорінювали московський дух, обравши лідером найавторитетніших жителів села. На жаль, до щасливої ювілейної миті не дожив один із них: 7 липня Іванові Сусолу виповнилося б 67 років. Помер раптово, залишивши по собі світлу пам’ять і хороше ім’я в історії села.
Святкове Богослужіння продовжилося молитовним спілкуванням мирян із деканом Горохівського деканату, настоятелем Свято-Вознесенського храму м.Горохова о.Андрієм Сидором, настоятелем храму – ювіляра о.Петром Янюком, багатьма панотцями з сусідніх парафій. Оздобою для вдячності Творцеві були милозвучні піснеспіви церковного хору і його дяка Віктора Святого. Зоряною в торжестві громади запам’ятається мить, в яку владика Михаїл вручив керівнику ПСП «Озерці» Тетяні Новосад медаль «За жертовність та любов до України» - високу відзнаку Православної Церкви України, яку лідерка хліборобського і духовного життя заслужила постійною доброчинністю. А під час проповіді мудрий владика навчав: «Духовність – це коли живеш у любові. Роби все не як для кума, а як для Христа і тоді 90 відсотків проблем зникнуть».
Після цих чудових моментів, Хресної ходи навколо храму-іменинника його високопреосвященство ще довго спілкувався з привітними господарями. Запевнив, що дасть Бог, усі ще зустрінуться в доброму здоров’ї, достатку і в мирі.
