ТРИ РОКИ ЧЕКАЮТЬ ВОДИ

А замість неї люди отримали десятки чиновницьких відписок.

Алла ЛІСОВА
Питання якості питної води у приміському селі Морозовичі постало особливо гостро в останні роки. Екологічна ситуація там погіршилась після того, як закрились шахти і рівень підземних вод почав підпирати грунтові. Саме тоді мешканці вулиці Прикордонної почали звертатись в санітарно-епідеміологічні служби з проханням провести відповідні аналізи, а також в усі владні кабінети — за сприянням усунути проблему, яка може набрати загрозливих форм. Вони зібрали великий стос різних документів — листів-скарг, запитів і відповідей. Достатньо взяти лише один, в якому містяться висновки головного державного санітарного лікаря області Кацамана В.П. та в.о. начальника держуправління екоресурсів області Кіндрата В.П., датований ще серпнем 2003 року. У ньому констатується, що вода у колодязях мешканців вулиці Прикордонної не відповідає санітарним нормам і є непридатною для користування, а вирішити дане питання можна лише шляхом будівництва централізованої мережі водопостачання.
Морозовичівці свої негаразди пов’язують з близьким розміщенням очисних споруд міста Нововолинська та сміттєзвалища, яке діє з 1950 року і десять років тому визнано таким, що не може більше експлуатуватись. Але через відсутність іншого (про епопею з початком будівництва полігона твердих побутових відходів шахтарського міста наша газета вже писала) сміттєзбірник продовжував виконувати свою функцію, незважаючи на цілу низку різних приписів контролюючих органів управлінню комунального господарства.
У серпні нинішнього року не без участі зацікавлених морозовичівців депутати сільської ради своїм рішенням призупинили дію угоди між Нововолинською міською радою та Морозовичівською сільською, якою дозволялось тимчасово експлуатувати сміттєзвалище. Вона була підписана за умови гарантії того, що спільними силами області, міста, району буде проведено у селі водопровід. За попередніми підрахунками, на його спорудження потрібно було сто тисяч гривень. Усі мали взяти на себе по третині витрат. Та не так сталося, як гадалося.
Сільський голова Григорій Хахула замовив проектну документацію у кооперативно-державному проектно-вишукувальному інституті «Волиньагропроект» на два села сільради. І цей об’єкт за розрахунками проектантів потягнув аж на... мільйон гривень. Фантастична, як для невеличких сіл, сума. При тому на виготовлення проекту уже проплачено майже вісім тисяч гривень, виділених Нововолинською міською радою, дві з половиною тисячі гривень Іваничівська районна рада спрямувала з свого бюджету. Та, судячи з того, що такі великі гроші, напевно, не надійдуть морозовичівцям, згадані вище кошти фактично викинуті на вітер.
З сільської ради відсилаються листи в облдержадміністрацію з проханням включити будівництво водопроводу в перелік об’єктів, які фінансуються за рахунок коштів субвенцій державного бюджету України і виконання заходів з попередження аварій та запобігання техногенним катастрофам у житлово-комунальному господарстві. А також — голові Української народної партії Юрію Костенку і народному депутату Сергію Слабенку. Відповідь від Сергія Івановича обнадіяла людей, адже в ній повідомлялось, що їхній сільській раді планується виділення коштів у розмірі 50 тисяч гривень. Згодом лист головного управління економіки дещо скоригував попередній: там зазначалось, що у зв’язку з обмеженим обсягом вищевказаних субвенцій та з метою прискорення (!) будівництва водопроводу у Морозовичах внесена пропозиція обласній раді виділити кошти з обласного бюджету у 2005 році. Але рік іде до завершення, а про гроші й забули.
— Нам вже набридло писати листи, слухати обіцянки і носити воду за півкілометра, а то й більше, — з болем говорить Катерина Власюк. Невдоволені люди і позицією сільського голови Григорія Хахули, який буцімто не поспішає допомогти людям.
Сільський голова повторно їде до перших керівників області, по новому кругу стукає у всі владні кабінети. Необдуманий крок з новим дорогим проектом пояснює рішенням сходу селян, на якому був присутній колишній голова райдержадміністрації Анатолій Стаднік. Саме тоді жителі обох сіл попросили включити їхні села у проект спорудження водопроводу, бо, мовляв, вода скрізь погана, хоча результатів остаточних аналізів на той час ще не було. Тоді керівник району і дав вказівку сільському голові виготовляти проект. Що з того вийшло, відомо: ні журавля в небі, ані синиці в руках. Однак соціальна напруга у Морозовичах не спадає. Пенсіонер, колишній шахтар Степан Олексійович Охрім, з обуренням повідомляв по телефону:
— Нам нічого не залишається робити, як блокувати діяльність сміттєзвалища і очисних споруд. Не пускатимемо машин — і все. І то найближчим часом...
Начальник управління комунального господарства Нововолинського міськвиконкому Володимир Максименко з проблемою обізнаний достеменно. Заявив, що після пуску першої черги полігона твердих побутових відходів, який зводиться на землях Новолішнянської сільської ради, сміттєзвалище буде перенесене. Хоча, за висновками експертів, воно не дає прямого впливу на якість води у Морозовичах. Разом з тим повідомив, що із загальної кошторисної вартості будівництва у 4 млн. 700 тисяч гривень освоєно лише 700 тисяч...
Морозовичівці як не стараються вникнути у сказане, але їм більше болить своє. І вони не збираються відступати. Поки що, правда, від блокування під’їздів згаданих об’єктів утримались. Але немає гарантії, що завтра у селян терпець, так би мовити, увірветься, і вони вдадуться до крайнього заходу.

Р.S. Вже коли матеріал був готовий до друку, стало відомо, що сесія Іваничівської районної ради виділила десять тисяч гривень, а Нововолинської міської — десять тисяч для проведення водопроводу по вулиці Прикордонній у Морозовичах.