Суд визнав дії працівників міліції незаконними, але притягнути до відповідальності винуватців у погонах ніхто не поспішає...
Суд визнав дії працівників міліції незаконними, але притягнути до відповідальності винуватців у погонах ніхто не поспішає.
Ярослав ГАВРИЛЮК
Відчайдушним чоловіком багато хто називає ковельчанина Володимира Косцьов’ята, який хоч і потерпів від протиправних дій органів прокуратури та податкової міліції, все ж продовжує настирливо боротися за свої права, відстоювати свою честь і гідність, розвінчувати вседозволеність та беззаконня з боку окремих посадовців у погонах. Свого часу газета “Волинь” повідомляла про переслідування, яких він зазнавав, перебуваючи на посаді виконавчого директора Ковельського меблевого комбінату, і, на жаль, продовжує терпіти від силовиків. Прокурорські працівники почали “шити” кримінальну справу Володимиру Косцьов’яту після того, як він відмовився обмовити німецького підприємця барона Маріана-Людвіга фон Хеесена, який має у місті залізничників деревообродний бізнес. Надуманий факт “зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки”, довести у суді представникам прокуратури не вдалося. Те, що з трудом “нашкребли” слідчі, не знайшло свого документального підтвердження і, зрештою, було відхилено Фемідою. Втім, шлях до встановлення істини для обвинуваченого виявився досить тернистим. Не встиг Ковельський міськрайонний суд виправдати Володимира Косцьов’ята, як останнього у самому центрі міста на очах багатьох перехожих побили невідомі. Потерпілий змушений був звернутися за допомогою до медиків. Нападників міліція не знайшла, а, може, й не шукала. Ухвалою апеляційного суду області виправдальний вирок було залишено без змін. Буквально через кілька днів після цього за невідомих обставин вночі згорів двоповерховий дерев’яний дачний будинок, що належить Косцьов’яту. Як не дивно, але Ковельський районний відділ міліції з цього приводу видав постанову про відмову в порушенні кримінальної справи у зв’язку з відсутністю… “події злочину”. Будинок згорів — отже й події вже нема? Через різні обставини Володимир Косцьов’ят змущений був звільнитися з посади виконавчого директора меблевого комбінату. За активність у відстоюванні своїх прав його запросили до громадянської партії “ПОРА”. Так і не добившись об’єктивного розслідування з приводу свого побиття та підпалу дачного будинку, він звернувся до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, яку йому заподіяли посадові особи Ковельської міжрайонної прокуратури та міжрайонного головного відділу податкової міліції через сфабриковану кримінальну справу, оцінивши збитки у 828 тисяч гривень. Суд прийняв позов до провадження. Відповідачі були явно невдоволені рішучим кроком свого незламного візаві, ще більший гнів поборників закону викликала сума моральних збитків. Підтвердження того, що Володимира Косцьов’ята хтось вирішив “провчити”, немає. Але через кілька днів після того, як він подав до суду позов, з ним трапився випадок, який наводить на певні роздуми. Близько першої години ночі Косцьов’ят повертався додому із залізничного вокзалу, де він провів на поїзд своїх дітей. На бульварі Лесі Українки до нього підійшли працівники патрульно-постової служби Ковельського міськрайвідділу внутрішніх справ – сержант міліції Петро Шнайдер та молодший сержант міліції Микола Борисюк — і попросили пред’явити документи. Було темно. Косцьов’ят відмовився це робити, сказав, що вони не мають права в нього вимагати документи. Тоді правоохоронці запропонували йому пройти разом з ними до чергової частини міліції. У відповідь Косцьов’ят розвернувся, пішов в іншому напрямку. Патрульні його наздогнали, заломили руки за спину і наділи наручники. У своїх рапортах-близнюках міліціонери описали свою версію інциденту, ніби вони “помітили громадянина (Косцьов’ята, - Я.Г.), який знаходився у п’яному стані, хода була нечіткою, рухи нескоординовані, мав неохайний зовнішній вигляд, чим ображав(!!!) людську гідність і громадську мораль. На прохання пред’явити документи або представитися відмовився”. Правоохоронці стверджують, що коли вони наздогнали Косцьов’ята, то “він почав ображати і кидатись” на них, мовляв, саме через це до нього й були застосовані “заходи фізичного впливу і спецзасоби, що виражались у загинанні рук за спину і надяганні наручників”. За якусь уявну “образу” браві правоохоронці готові були скрутити невисокого на зріст Косцьов’ята у баранячий ріг. У такому безпорадному стані його доставили на медичне обстеження до Ковельської центральної районної лікарні. В акті для встановлення стану алкогольного сп’яніння лікар Анатолій Степанюк зазначив, що Косцьов’ят був у наручниках, його зовнішній вигляд та одяг без особливостей, стан свідомості та пам’ять нормальні, дані про порушення координації ходи відсутні. То на якій же тоді підставі працівники міліції затримували чоловіка? У чому ж полягала його вина? Безглуздість отих міліцейських рапортів, які писалися, наче під копірку, не витримує жодних коментарів. Застосовуючи “заходи фізичного впливу”, іншими словами – кулаки та копняки, правоохоронці “затараторили” Косцьов’ята до камери попереднього тримання, але через деякий час відпустили. Інспектор-черговий міськрайвідділу внутрішніх справ капітан міліції Віктор Данилюк склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення: за появу у громадському місці у п’яному вигляді (вночі на бульварі – !!!) і за злісну непокору працівникам міліції. Суд повернув начальнику Ковельського МРВВС Анатолію Байциму цю адміністративну справу, оскільки вона була не належним чином оформлена. Однак доказів, які б свідчили про те, що Володимир Косцьов’ят вчинив злісну непокору працівникам міліції, тобто скоїв правопорушення, не було. І взагалі, відомчі інструкції забороняють правоохоронцям доставляти громадян на медичне обстеження з приводу встановлення сп’яніння у наручниках, тим паче, коли людина не проявляє агресії. Те, до чого додумалися ковельські міліціонери, як кажуть, не влазить ні в які рамки і потребує об’єктивного прокурорського реагування. Віктор Данилюк власноручно написав пояснення від лікаря Анатолія Степанюка, вказавши, що наручники Косцьов’яту наділи не на бульварі, а у лікарні, коли він “намагався схопити скляний графін”. І це, незважаючи на реальні обставини справи, попередні рапорти Петра Шнайдера, Миколи Борисюка і навіть того самого Віктора Данилюка, де стверджується зовсім інше. Сфабриковане пояснення лікар нібито підписав, хоч його підписи – у поясненні і акті медичного обстеження – абсолютно не схожі між собою. Крапку в цій скандальній історії, яка не додає честі міліції через її окремих безвідповідальних працівників, поставив суд. Треба віддати належне судді Миколі Миронюку, який у непростій ситуації неупереджено підійшов до розгляду резонансної справи. Дослідивши усі матеріали, він прийшов до висновку, що в діях Володимира Косцьов’ята відсутній склад адміністративного правопорушення. У судовій постанові вказується, що підстав для його затримання у працівників міліції не було. Справедливість ніби перемогла, однак притягнути до відповідальності винуватців інциденту ніхто не поспішає, а права самого потерпілого продовжують порушуватися. Про що можна говорити, коли заступник начальника Ковельського МРВВС майор міліції Юрій Ліпич відмовив Володимиру Косцьов’яту навіть в ознайомленні з усіма матеріалами адміністративної справи. Втім, далі всіх “пішла” помічник ковельського міжрайонного прокурора Ольга Мазурик. Даруйте, але прокурорська постанова про відмову в порушенні кримінальної справи по факту перевищення службових повноважень та зловживання владою працівниками органів внутрішніх справ дивує своєю нестримною фантазією. “Він був у наручниках, так як був збуджений, бігав по приміщенню, голосно кричав, хапав речі із столу та скляний графін, на прохання заспокоїтися не реагував. Обзивав всіх “бандитами” і погрожував всім звільненням з роботи”, – без докору совісті пише Ольга Мазурик, наслідуючи Булгакова з його “Собачим серцем”. На превеликий жаль, так завжди трапляється, коли людина опиняється вночі сам на сам з міліцейським патрулем.
