За останніх два місяці волиняни стільки начиталися в пресі і надивилися по телебаченню матеріалів і передач щодо “катастрофічного” становища в сільськогосподарському комплексі області, до якого нібито довела влада, особливо із збиранням цьогорічного врожаю зернових культур та формуванням так званого регіонального ресурсу, що аж моторошно стало. Тому й вирішили взятися за перо...
Що приховується за діями деяких захисників села
За останніх два місяці волиняни стільки начиталися в пресі і надивилися по телебаченню матеріалів і передач щодо “катастрофічного” становища в сільськогосподарському комплексі області, до якого нібито довела влада, особливо із збиранням цьогорічного врожаю зернових культур та формуванням так званого регіонального ресурсу, що аж моторошно стало. Тому й вирішили взятися за перо. Що ж це таке робиться на Волині? І з яких пір турбота влади про забезпечення потреб області стала комусь поперек горла кісткою? З цього приводу ми спілкувалися із колегами по сільгоспвиробництву, а також заступником голови облдержадміністрації Галиною Якимчук та начальником головного управління сільського господарства і продовольства області Володимиром Літвінчуком і хочемо висловити своє бачення даної проблеми. Ситуація в агропромисловому комплексі завжди складна, бо така специфіка хліборобської праці. Одних лише “природних сюрпризів” більше, ніж достатньо. А маємо ще і загальнодержавні проблеми. За таких умов одні самовіддано трудяться, інші – під гаслами найсправедливішої боротьби не проти “заробити” собі ім’я і політичний капітал. Не будемо вступати в полеміку з другими. Краще розповімо про трудівників села Волині, бо їм нині найважче. За вісім місяців поточного року вони виробили валової продукції на одного працюючого, що еквівалентна 1030 гривням. Це третє місце в Україні. В порівнянні з відповідним періодом минулого року загальні обсяги виробництва продукції тваринництва зросли на 6,1 відсотка, в тому числі в агроформуваннях – на 17,8. Усіма категоріями господарств реалізовано 47,4 тисячі тонн худоби та птиці, що на 12 відсотків перевищує минулорічні показники. Вироблено 170 млн. штук яєць. Це на 10 відсотків більше, ніж за відповідний минулорічний період. На 72,8 тонни зросла реалізація молока. Та повернемося до зернового питання. Як свідчить статистика, Волинь - одна з небагатьох областей України, де зібрано хороший урожай зернових, що дало можливість забезпечити себе повністю зерном під продовольчу програму 2003-2004 років. Однак, як заявляє від імені селян відомий в області аграрій Андрій Турак, який, між іншим, не продав в хлібну комору області ні кілограма зерна, а йому вторить народний депутат Володимир Бондар, що місцева влада, формуючи регіональне замовлення по зерну, обібрала, як “липку”, простого селянина, заплативши йому за продане зерно мізерну ціну – по 600 грн. за тонну пшениці ІV класу. По-перше, влада не закуповувала зерно, а лише здійснювала координацію роботи за формуванням ре-гіонального замовлення. Його заготівлю здійснювали хлібопекарські підприємства області. Частка зерна, закупленого в регіональний ресурс, складає лише 6,7 відсотка валового збору зерна в області. А частка зерна, проданого з індивідуального сектора, склала 0,9 відсотка. До речі, за кожну тонну проданого зерна селяни області отримали в середньому по 620 гривень, а пшениці ІV класу – 710 гривень. Зрештою, середньобіржові ціни у липні-серпні на продовольчу пшеницю у Канаді та Європейському союзі становили від 115 до 120 доларів США, або 613-688 гривень за тонну. В цьому плані хотілося б відзначити і те, що вже після піку нагнітання істерії з продажем зерна, зокрема продовольчого, окремі господарства області продавали його комерційним структурам за ціною 589 гривень за тонну. В даному випадку “захисникам” села чомусь до цього не було ніякого діла. Отже ті, хто стверджує і виступає від імені всього селянства області (в тому числі і від нашого, про що ми нікого не уповноважували), м’яко кажучи, лукавлять, розповідаючи про силові методи закупівлі в селян зерна, ще й за смішними цінами, вживаючи подекуди термін “продрозверстка”. Запитується, на що і на кого розраховані такі заяви? По-друге. Поглянемо, що ж діялось в області з так званою, як дехто намагається це трактувати, забороною на вивіз в інші регіони держави насіннєвого мате-ріалу. Нам та нашим колегам цього робити ніхто не боронив. Однак зауважимо, що це не просто продовольче чи фуражне зерно, а насіння. Ми згідні з тим, що у випадку, коли у водія, який перевозить дане насіння, відсутні належним чином оформлені і посвідчені документи, відсутній сертифікат на партію цього зерна, не визначена його кондиційність (а в деяких випадках, що мали місце і описані в пресі, це було саме так), міліція не лише мала право перевірити, а й зобов’язана була призупинити вивезення цього насіння до вияснення всіх обставин. Адже не секрет, що, вивозячи зерно з області із спекулятивною метою, дехто хотів, використовуючи неврожай на півдні держави, незаконно нажитися. Ми вже не говоримо про те, який врожай зібрало б господарство в наступному році, якому призначалося таке насіння. І що найгірше, на нашу думку, це те, що деякі народні депутати стали не на захист порядку і законності, а навпаки, прикриваючись високими патріотичними гаслами про допомогу з Волині таким же, як ми братам-українцям в інших областях, використовуючи свій депутатський статус, перешкоджали працівникам міліції виконувати їхні службові обов’язки. А причина такої поведінки, на нашу думку, лежить на поверхні - це політика. Біда лише в тому, що зернова проблема перетворюється в брудну політику, яку комусь хочеться використати проти теперішньої влади. Просимо знову робити висновки. По-третє. У засобах масової інформації тему формування регіональних запасів зерна подають під різними гострими заголовками — «Під час «зернової війни» можуть бути жертви», «Чому збунтувались волинські аграрії?» та іншими, і в цьому відчувається упереджене ставлення до проблеми, якої фактично не існує. І досить вірно і влучно з цього приводу висловився глава уряду Віктор Янукович, що «Хліб - це святе і робити на ньому політику, намагатися вирішувати особисті комерційні чи кар’єрні питання - великий гріх і перед Богом, і перед людьми». Так от щодо хліба: мало хто з «опозиціонерів» до влади проектує підходи до формування регіонального замовлення на існуючий стан роздрібних цін в області на хлібобулочні вироби, борошно, крупи як в даний час, так і на перспективу. Чому так? Та тому, що тут не можна заробити політичних дивідендів, охаюючи владу, яка змогла утримати ситуацію під контролем і не допустити обвалу цін, а навпаки, стабілізувала становище на ринку та в короткий час повернула ціни до рівня, з якого почалось їх підвищення. Хочемо також відзначити, що сьогодні немає байдужих до цін, які формуються на хліб, ні серед селян, які його вирощують, ні серед городян, які його споживають, адже ціна буханця хліба чи кілограма борошна, круп, безпосередньо відображається на сімейному бюджеті кожного, бо вони є продуктами харчування першої необхідності. І мало хто задумується, якими зусиллями доводиться, враховуючи закони про ринкове врегулювання цін, забезпечувати утримання одних з найнижчих в Україні цін на хліб і борошно. Навпаки, дехто намагається дестабілізувати ситуацію і показати, що в області нікому немає діла до сільгоспвиробника, хлібопека чи споживача. Тут знову виникає бажання побачити режисера. Однак, цифри говорять зовсім інше і серед регіонів України Волинська область за мінімальними цінами на хліб з борошна першого ґатунку та на хліб із суміші - на 7-му місці, хліб із борошна вищого ґатунку - на 5-му. Ось і робіть висновки. Що ж стосується подальшої ціни на хліб, то, звичайно, вона буде залежати і від ціни на зерно, за якою його продали сільгоспвиробники в регіональне замовлення. Сьогодні можна з впевненістю сказати, що область має зерно для власних потреб. 41,8 тисячі тонн закладено в регіональний ресурс для найбільших хлібопекарських підприємств, які роблять «погоду» на хлібному ринку. Підприємства споживчої кооперації закупили 2708 тонн для своїх потреб. І той, хто сьогодні не розуміє важливості формування державного і регіонального резервів, або робить вигляд, що не бачить, як з боку влади постійно вживаються конкретні заходи, звичайно, не може або не хоче реально оцінити дії влади в даному напрямку. Інша річ, що окремим «підприємливим» людям було б вигідно, щоб державні засіки були порожні - тоді б вони всім показали, по чому фунт хліба. (Маємо гіркий досвід підвищення цін після 1 червня поточного року.) Знову наша ментальність дає себе знати. Все зводиться до того, як би в чужому оці знайти хоч маленьку скалку, не бачачи в своєму здоровезної поліняки, яка заважає бачити звідки, в першу чергу, виникають проблеми в реформуванні сільськогосподарської галузі. Адже той стан, який існує сьогодні на селі, є не тільки на Волині. В окремих регіонах він ще гірший. І це проблема не однієї нашої області, а всієї держави. Тому, деякі шановні депутати, подивіться збоку на свою реформаторську діяльність. Скільки ще потрібно скликань окремим з вас, щоб закони були не ради законів, а відповідали дійсним інтересам селянина. Декому час уже зрозуміти, що за стан справ в тій чи іншій області Президент України в першу чергу запитує з голів адміністрацій, а не з депутатів... Ірина ГАЙДУК, голова СВК “Україна” Локачинського району; Ірина ГРИБ, голова СВК “Кременець” Рожищенського району; Володимир ПАСІЧНИК, начальник обласного державного центру експертизи сортів рослин; Василь ТАРАРАЙ, голова ПП імені Івана Франка Горохівського району.
