Далеко не всі знають, що за часів комуністичного режиму про роботу водіїв вантажного та пасажирського автотранспорту судили за кількістю витраченого пального. Спалив його більше — значить краще працюєш...
Анатолій СЕМЕНЮК
Далеко не всі знають, що за часів комуністичного режиму про роботу водіїв вантажного та пасажирського автотранспорту судили за кількістю витраченого пального. Спалив його більше — значить краще працюєш.
І водії пристосувались до цієї системи — щоденно зливати по сотні літрів бензину в рови і на смітники, щоб отримати премію або повну зарплату. На тракторних бригадах радгоспів і колгоспів дизельним пальним мили сільгосптехніку, ним палили в гаражах, його безтурботно розливали, механізатори носили каністрами солярку і бензин додому, заправляли власні авто та мотоцикли. А на пленумах і активах райкомів, обкомів, ЦК комуністичні бонзи рапортували про виконання і перевиконання народногосподарських планів з перевезення вантажів. І глибокодумно повчали, що економіка повинна бути економною. Окремим довіреним водіям керівники автогосподарств дозволяли ставити вантажні автомобілі на нічліг біля власних обійсть. Часто-густо приїздив своїм ЗІЛом з причепом в с. Усичі Луцького району водій Гаврилюк. Батько його був людиною віруючою і глибокопорядною. Весь час застерігав сина проти цього, мовляв, це ж зайві витрати пального, а машина ж державна і навіть не легкова, щоб нею їздити щодня додому. Старий знав, що і дільничні інспектори міліції, ДАІ можуть перепинити на дорозі, будуть неприємності. Вранці батько збирався до Луцька на ринок, а син йому казав: — Тату, я їду в Луцьк і вас завезу. — Ні,— відповідав йому батько, порядний і законопослушний селянин. — Це зловживання. Що люди подумають? Син возить батька державною вантажівкою на базар... І босим ішов пішки до Луцька, а син їхав автомобілем. Часом сусідів підвозив, а батько не відступав від свого принципу. З нього знайомі кепкували, а старий Гаврилюк не здавався. Він мав свою філософію: — Таке безсоромне марнотратство — то великий гріх. За нього мусить настати покара. Ще дійде колись до того, що пального не вистачатиме навіть для того, щоб святий хліб посіяти. Згадаєте мої слова. Мудрий селянин як у воду дивився. Ми бачимо, що зараз робиться із бензином, дизпаливом. І перебої з їх постачанням, і ціни вже перестрибують європейські та світові. Недоступним стає паливо для селянина. Тепер диким здається, як це в недалекому минулому бензин і солярка були дешевші газованої води і їх виливали де попало, забруднюючи природу. Комуністи, прогресивні соціалісти та інші послідовники есесерівських компартійців знову кричать, що тільки вони знають, як господарювати, як забезпечити квітуче життя. Але як колись не вірили заскорузлим утопістам мудрі, працьовиті, хоч і неграмотні, але чесні і порядні старші українці, так і тепер молодь не сприймає комуністичні побрехеньки.
