Раз у рік Єфросинія Андріївна Щербак із с. Новосілки Маневицького району вибирається до Луцька — привітати із днем ангела онука, який чотири роки тому прийняв монаший постриг і став ієродияконом Зосимою...
Раз у рік Єфросинія Андріївна Щербак із с. Новосілки Маневицького району вибирається до Луцька — привітати із днем ангела онука, який чотири роки тому прийняв монаший постриг і став ієродияконом Зосимою.
А сьогодні семеро її онуків та четверо правнуків, либонь, торуватимуть стежку до її хати, щоб привітати бабусю з поважним 85-літнім ювілеєм. Родом вона із Чернігівщини, яку чорним крилом накрив голод 1945—47 років. Щоб урятувати сім’ю від голодної смерті, разом із подругами поїхала на Волинь міняти одяг на харчі. Їй пощастило: у Новосілках голова колгоспу взяв на квартиру і запропонував роботу молокоприймальниці. Пощастило і вдруге, коли за нею приходили “хлопці з лісу”, але Матвій, який потім став її чоловіком, вчасно сховав дівчину на горищі. Звікувала у колгоспі, кращою ланковою була, має нагороди, згадує, як їздила у Москву на Виставку досягнень народного господарства... Усе, що пережила ця мудра й роботяща жінка — два голодомори, війну й неспокійне повоєння, смерть сина — важко вмістити у газетну публікацію. А відколи вона стала волинянкою, відтоді є й постійним читачем “Волині”. Тож з роси і води вам і щедрої Божої ласки, Єфросиніє Андріївно! На фото: Єфросинія Щербак з онуком Олександром. Фото із сімейного архіву.
