її його дід викопав ще перед Другою світовою війною...
її його дід викопав ще перед Другою світовою війною.
У далеку дорогу громадянина Німеччини Пітера Крюгера покликала криниця, оповита дідовими дивовижними фантазіями. І він таки знайшов цю криницю. Знайшов на території колишнього хутора Новини Добрятинські, що у Млинівському районі Рівненської області. А заодно переконався, що дід зовсім не фантазував, бо вода із студні, яку дід викопав сімдесят років тому, і понині не втратила живодійної сили
Геннадій МАНІН
Пітер Крюгер пригадує: - На старість лікарі приписали дідові побільше пити мінеральної води. Звідки тільки не привозили її - із Болгарії, Грузії, Австрії. Дід попробує напою, подякує, а потім неодмінно скаже: "Добра водиця, але до моєї, добрятинської, їй далеко братися". Дехто від цього на старика навіть сердився. Мовляв, везли воду за тридев`ять земель. Та ще й яку воду - весь світ її визнає. А тут, бач, якась добрятинська їй "дорогу переходить". Я й сам не надавав цьому факту великого значення, думаючи, що дід впадає в дитинство. Лише тепер, коли сам попив води із дідової копанки, переконався, наскільки притягальним для нього був рідний край... Зрештою, Пітер Крюгер, їдучи разом із родиною в Україну, не дуже сподівався на удачу, бо надто багато "води спливло" із часу дідового перебування на тутешніх теренах. Як-не-як, майже сімдесят літ. Отто Крюгер змушений був виїхати із Добрятина напередодні Другої світової війни. А ще три роки перед тим він будував зовсім інші плани. Намірявся постійно господарювати на рідній землі. Збудував тут кузню. Самотужки викопав криницю. Кажуть: найглибшу на той час у селі. Вода у ній була така студенна, що аж зуби виломлювала, і така "жива", що миттю втому знімала...Про це колишній мешканець Добрятина неодноразово згадував у Німеччині. Можна лише уявити, якою була радість Пітера, коли він довідався, що дідова криниця ще й досі існує. Він не тільки спробував цієї цілющої води,не тільки облився нею з голови до ніг, але й набрав, щоби привезти додому і скропити нею дідову могилу. А ще гості із зарубіжжя переконалися: пам`ять про Крюгерів на тутешніх теренах не погасла. Зокрема, своїми спогадами із далекого 1937-го року поділилася Ольга Андріївна Шклярук, котра проводжала німецьких переселенців у дорогу і котра щиро зізналася, що Крюгери були напрочуд добрими сусідами. Принагідно сказати і про те, що приїзд іноземців на родовідні тенета додав чимало цікавих фактів для наукових досліджень викладачеві Волинського державного університету імені Лесі Українки Михайлові Костюкові, завдяки старанням якого гості доторкнулися до родинних витоків у колишньому поселенні Новини Добрятинські. А одна із дослідницьких тем Михайла Костюка - розвиток німецьких колоній на території Волинської губернії.
