Курси НБУ $ 39.23 € 42.44
«Нехай гудуть літаки, зате люди будуть впевнені, що вони захищені», - полковник Ігор Кисельов

- «Нарешті ми почули запах паливного авіаційного гасу».

Фото 204 Севастопольської бригади.

«Нехай гудуть літаки, зате люди будуть впевнені, що вони захищені», - полковник Ігор Кисельов

204-та Севастопольська бригада тактичної авіації імені Олександра Покришкіна, яка минулоріч почала базуватися у Луцьку, славетна своєю історією. За цей час бригада декілька разів була реорганізована, змінювала місце дислокації, однак завжди була потужною бойовою одиницею. Зрештою, у 2018-му році місцем дислокації севастопольських льотчиків став Луцьк. Небо над нашим містом ожило: загуділи мотори літаків, обласний центр Волині знову поправу може вважатися авіаційним містом. Частина військовослужбовців бригади виконує бойові завданні на сході України, ще частина проходить службу за місцем постійної дислокації. Напередодні свята 26 вересня розмовляємо з командиром бригади, полковником Ігорем Кисельовим

Вже понад рік 204-та Севастопольська бригада тактичної авіації імені Олександра Покришкіна базується у Луцьку. Як почуваєтесь Ви та особовий склад бригади на Волині?

Ми почуваємось добре. Перебазувалися сюди справді ще у минулому році. Якщо відверто, то у нас ще є певні проблемні питання, які пов’язані з дислокацію частини, її забезпеченням. Тим не менш, на сьогоднішній день, Слава Богу, вони вирішуються. Ці проблеми пов’язані з житлом, з розміщенням особового складу, його забезпеченням. Окрім цього, хотілось би покращити співпрацю із міською та обласною владою. Ми відкриті до співпраці, налаштовані на планову роботу та підготовку.

З моменту передислокації особовий склад мав достатньо часу, щоб освоїтися на Волині. Що кажуть військовики, як людям тут живеться та служиться?

Напевно, краще про свої враження розкажуть самі люди. Хоча те, що я знаю, то відповіді різняться. Одним подобається, а іншим – не дуже. Зокрема, якщо говорити про кліматично-погодні умови, то деяким людям не підходить велика вологість повітря. Це напевно основний аспект. Є ще деякі незручності із транспортним забезпеченням, доїздом до частини та за межі Луцька.

Тим не менш, головне для військовиків – бути готовим до виконання своїх безпосередніх обов’язків – захисту рідної землі. У вашому випадку – захисту повітряного простору України. З огляду на різні обставини, як оцінюєте бойовий дух особового складу?

Він був трішки занижений, адже від липня цього року у нас успішно пройшла вже четверта льотна зміна. Я цього не соромлюся сказати. Зауважу, ми виконали льотні зміни на аеродромі «Луцьк» обмеженою кількістю літаків з обмеженою кількістю льотного складу, як інженерно-технічного, так і групи забезпечення та льотного складу. Це зумовлено специфікою завдань, які стоять перед частиною, адже ми зараз виконуємо задачі і в азовсько-чорноморському регіону у заходах, які поставлені в зв’язку з військовою агресією Російської Федерацією. Після льотних змін бойовий дух покращився, адже загуділи літаки.

Тобто, саме те, що нарешті вдалося здійнятися у повітря є причиною покращення бойового духу?

Є такий вираз в авіації: «Нарешті ми почули запах паливного авіаційного гасу». Тепер люди займаються своїми безпосередніми обов’язками, льотчики – літають, технічний склад – обслуговує техніку, водії сидять за кермом машин, спеціалісти забезпечують підготовку злітно-посадочної смуги, льотного поля, зв’язковий склад – забезпечує необхідною інформацією, зв’язком. Тобто кожен займається своїми функціональними обов’язками, які визначені згідно нормативних документів. Тому саме польоти і виконання безпосередніх обов’язків як ніщо краще впливають на бойовий дух нашого особового складу.

Чи не є військовою таємницею загальний клас льотчиків?Який в середньому клас льотчиків у Вашій бригаді?

Це взагалі не військова таємниця. Якщо говорити про середній клас льотчиків нашої бригади, то це напевно другий клас. Зауважу, що наразі військових льотчиків готує тільки харківський університет. Раніше я застав польоти ще на чернігівському аеродромі, тоді ще готувало льотчиків місцеве авіаційне училище. В 2004-му році його скоротили, а в 2003-му році ще мій курс був останній, який виконував там польоти. Щодо нас, то з початку 2019-го року льотним складом виконано більше 500 польотів загальним часом 350 годин. Ми вже підготували 2-х випускників 2018-го року до ведення бойових дій. Окрім цього, підготували одного льотчика на 1 клас та одного льотчика на 2 клас.

До речі, які літаки є на озброєнні військової частини, яка базується у Луцьку?

На озброєнні військовій частині А0959 стоять винищувачі МіГ-29 та навчально-тренувальні літаки Л-39. До речі, військовослужбовці військової частини А0959 постійно беруть участь у виконанні завдань у зоні проведення ООС. Зокрема, частина особового складу з вересня 2018 року несе цілодобове бойове чергування з ППО на Південному Сході України.

 

 Польоти збадьорили не тільки особовий склад, а й волинян. Поясніть нашим краянам, що таке льотна зміна. Люди додумують, в кожного свій асоціативний ряд

Льотна зміна – це проміжок часу визначений в астрономічній добі, протягом якого може виконувати польоти авіаційна частина. Така зміна, як правило, у різних видах авіації може бути різна. У нас вона триває сім годин. Тобто заплановані польоти, визначені вправи, поставлені різні завдання, які повинні бути виконаними. Попередньо визначають райони польотів, пілотажні зони, стандартні маршрути руху літаків. Щодо другої частини питання, то я думаю, що тим, хто не дуже радий нашим польотам треба згадати те, що Волинська область завжди була авіаційною. Якщо згадати період Радянського Союзу, та, зрештою, й до 2004-го року тут була частина авіаційна. От через 15 років, врешті, загудів на Волині перший літак – МІГ-29. Справедливо сказати, що після того тут ще навчання проводилися. В 2008-му році я особисто приймав участь у таких навчаннях, але зараз розпочалися планові польоти. Хочу запевнити усіх: добре, що гудять мотори. Нехай гудять літаки, зате люди будуть впевнені, що вони захищені.

Згадую як військовослужбовців бригади урочисто зустрічали в нашому місті. Тоді від влади було багато обіцянок, але є впевненість, що не всі вони виконані. В чому можна покращити співпрацю із міською та обласною владою?

По-перше, потрібно, щоб люди знали, що Волинь – авіаційний край. Для цього потрібно розміщувати інформаційні стенди, білборди. Потрібно популяризувати бригаду. Окрім цього, в нас є вільні місця і ми можемо на контрактній основі допомогти волинянам із працевлаштуванням. Наразі в нас приблизно 300 робочих місць. Я думаю, що таке працевлаштування в інтересах не лише військкоматів, а й місцевої влади та самих людей. Я знаю що про нас люди чули, але потрібно ще більше. Розумію, що потрібно і нам працювати в цьому напрямку. Окрім цього, є певні проблеми із зупинками громадського транспорту. Є проблеми в тому, що не завжди зупиняється громадський транспорт або на вихід, щоб випустити людей, або щоб підвезти поблизу нашої частини. Треба 300-400 метрів іти до зупинки. Влітку це ще нормально, а от взимку – є з цим труднощі. Тому потрібно ближче облаштувати зупинку громадського транспорту. Коли ми сюди перебазовувалися, то були проблеми із дитсадками та школами, але вони вже вирішені.

 

 З владою зрозуміло. А як щодо меценатів? Чи є проблеми, де можлива допомога бізнесу?

Так! Є у нас певні питання, де нам би міг допомогти бізнес. Це облаштування та проведення ремонту будівель. Зараз проводиться ремонт на вулиці Привокзальній, де раніше була адміністративна частина бригади. Там вже виникають питання благоустрою. Також важливим є питання з оргтехнікою. Не буду лукавити: будемо раді будь-якій допомозі бізнесу. У нас є військовослужбовці строкової служби. Для того, щоб забезпечити їх дозвілля та інформування потрібні телевізори, музичний центр, інтелектуальні ігри та ін. Допомога в організації якихось заходів для особового складу частини теж знадобиться. Тому допомога може бути різностороння, головне, аби вона була офіційна і згідно чинного законодавства.

На озброєнні військовій частині А0959 стоять винищувачі МіГ-29 та навчально-тренувальні літаки Л-39. До речі, військовослужбовці військової частини А0959 постійно беруть участь у виконанні завдань у зоні проведення ООС. Зокрема, частина особового складу з вересня 2018 року несе цілодобове бойове чергування з ППО на Південному Сході України.

Що зроблено на цей момент. Декілька слів про це, будь ласка.

Так, зроблено чимало. З моменту передислокації відновлено 6 бойових, 2 учбово-бойових та 2 учбово-тренувальних літака. Окрім цього, для потреб військовослужбовців контрактної служби здійснюється будівництво 4 гуртожитків, які планують ввести в експлуатацію у 2020-му році. Крім того, на території частини будується будинок чергової ланки, будинок інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї, відновлюється будівля техніко- експлуатаційної частини.

Ви згадували про низку вакансій та можливість про працевлаштування волинян. Розкажіть про це детальніше.

Хочу відразу зауважити, що вакансії, які в нас є, не пов’язані з льотними посадами. На льотну посаду треба навчатися в авіаційному виші. Зараз є вакансії військовослужбовців контрактної служби. Це такі професії як водії, кранівники, вакансії в роті охорони та ін. За інформацією про наявні вакансії просимо звертатись до відділу кадрів частини. Наша адреса: м. Луцьк вул.Ківерцівська, 85.

Волиняни достатньо перебірливі щодо працевлаштування. Неподалік – Польща, є низка підприємств, які пропонують хороші зарплати. Які переваги готові запропонувати при працевлаштуванні?

По-перше, це досить хороша зарплата. Законодавством встановлено розмір грошового забезпечення для військовослужбовців за контрактом у сумі, не меншій, ніж 10 тисяч 600 гривень. Я думаю, що це досить непогано. Якщо людина з головою, сумлінно виконує свої обов’язки, то є перспективи отримати вищу освіту. Можна згодом отримати і військове звання, стати офіцером, розвивати кар’єру. Окрім цього, соціальний пакет, медичне забезпечення, страхування життя та здоров’я, щорічні відпустки, дні відпочинку та святкові дні.

Які особливості в порівнянні з цивільними професіями?

Звісно, є і своя специфіка. Це виконання службових обов’язків в наряді та чергування. Інколи бувають і відрядження.

 

 Декілька слів про себе. Військовими часто стають за прикладом батьків. Ви теж з родини військових?

Так, я військовий льотчик-винищувач в третьому поколінні.

Часто в таких ситуаціях жартують, мовляв, обрав цю професію, бо, фактично, не було вибору. Для Вас цей жарт актуальний?

Ні, в мене такий вибір був. Однак я ще з дитинства мріяв стати військовим льотчиком. Коли закінчив школу, то вирішив остаточно. Не шкодую про свій вибір, всім задоволений і виконую свою роботу.

Ви прийняли керівництво 204-ю Севастопольською бригадою тактичної авіації імені Олександра Покришкіна відносно недавно. В якому році це було?

Так, 11-го грудня 2015-го року я прийняв керування бригадою

Чи не були ви не були на той час наймолодшим командиром?

Напевно, так. Я не цікавився цим фактом.

 

 Призначення на таку посаду в молодому віці було несподіванкою чи Ви цього очікували?

Дитячої мрії посісти таку посаду в мене не було. Напевно, керівництво побачило, що я зможу. Мене запитували чи я хочу, я погодився. Після цього пройшло місяців дев’ять чи десять і тоді це стало реальністю.

Відомо, що бригада 26 вересня відзначила свій черговий день народження. Що для Вас найбільш пам’ятне в історії бригади?

Звісно, я цікавився історією бригади. В ній – чимало визначних дат і славетних сторінок. Вони беруть початок з далекого 1941-го року. Тоді було сформовано авіаційний полк, який базувався в Криму на аеродром Саки, а потім на аеродром Такмань і ввійшов до складу Кримської групи авіації Чорноморського флоту. Варто пам’ятати і дату 19-го січня 1992 року, коли в урочистій обстановці особовий склад авіаційного полку прийняв Присягу на вірність народу України. Авіаційний полк увійшов до складу Збройних Сил України. Ну і звісно…. 26 вересня.

 

Це, фактично, вже друга війна, в якій беруть участь військовики бригади. Щоправда, в період Другої світової війни це були військові операції авіаційного полку. Зараз – в рамках ООС на Сході України участь вже беруть участь військовослужбовці 204-ї Севастопольської бригади тактичної авіації імені Олександра Покришкіна

Так, за роки Другої світової війни полк виконав понад 10 тисяч польотів та взяв участь у понад 200 боях. І от пройшло понад 70 років як постала потреба знову захищати рідну землю. Військовослужбовці нашої бригади постійно виконують бойові завдання на сході України. За цей час, на жаль, маємо двох загиблих Героїв. Це капітан Бенера Іван Іванович та солдат служби за контрактом Пуцулай Ян Георгійович. Військові завжди повинні бути готовими до захисту рідної землі і повітряного простору зокрема, але, звісно, всім нам хочеться мирного неба над головою. Втрата побратимів – наш біль, сум, відповідальність перед їх родинами і пам’ять, яка спонукає розуміти – ми не маємо права на помилку.

Андрій МОШКУН


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.

Telegram Channel