Нещодавно в обласній клінічній лікарні завдяки благодійній допомозі Сілезького центру захворювання серця було проведено шість операцій на відкритому серці...
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
Нещодавно в обласній клінічній лікарні завдяки благодійній допомозі Сілезького центру захворювання серця було проведено шість операцій на відкритому серці. Ми провідали пацієнтів у відділенні кардіохірургії через кілька днів після операції.
ДВА ШТУЧНИХ КЛАПАНИ ДЛЯ МАМИ Мамине серце і після складної майже шестигодинної операції ніжне і любляче. Три дні тому Фариді Михалевич з Ратнівського району імплантували два штучних клапани, а вона вже на ногах, турботливо накриває доньку, яка задрімала на лікарняному ліжку: напереживалася за ці дні дитина, а додому — далеко. — Як почуваюся? Набагато краще, ніж до операції. Зовсім уже серце здавало. А тепер — хоч танцюй, — жартує жінка, кутаючись у халат, прикриваючи бинти на ще свіжій рані на грудях. Для Фариди, матері двох дітей, ця операція — як подарунок долі. Каже, що за власний кошт ніколи б не змогла придбати аж два штучних клапани, бо ж за кожен треба викласти до семи тисяч гривень. А в цілому така операція обходиться у 23 тисячі гривень. З цієї суми жінці довелося заплатити приблизно три тисячі — вартість медикаментів, лабораторних досліджень, систем і таке інше. У палаті ще четверо прооперованих. Усі в доброму гуморі, охоче приєднуються до розмови. — Ми в Любомльському районі донедавна й не знали про те, що в Луцьку роблять такі операції. Їхати до Києва — дорого й складно. І ніхто там нам не приділяв би стільки уваги. Тут кардіохірурги, спасибі їм сердечне, розповіли, в чому полягатиме операція, морально підготували, і від нас не відходять. І всі працівники відділення заслуговують найкращих слів, — не приховувала свого задоволення Ольга Зламанюк. А її в один голос підтримували Валентина Сушкова з Нововолинська, Марія Ландяк з села Сьомаки Луцького району — врятовані мами, дружини, доньки... Молодиці в розквіті літ, яким ще жити й жити. Без операції кожна з них була приреченим інвалідом. Тому-то й можна зрозуміти жінок, які зі сльозами на очах дякували польським благодійникам, які взяли на себе левову частку витрат — забезпечили операції оксигенаторами (необхідними складовими апарату штучного кровообігу), протезами клапанів. На жаль, обіцянки держави опікуватися хворими з серцево-судинними недугами не підкріплені фінансово. Того дня у відділенні ми застали лучанку, серце якої теж потребує «капітального ремонту». — Я знаю, що є закон про безкоштовну імплантацію кардіостимуляторів, проведення інших операцій на серці. Стою на черзі в Київському науково-дослідному інституті. Звичайно, хотіла б оперуватися в Луцьку, та от біда — зовсім нема грошей, — скаржилася жінка, яка ледь здолала східці і важко відсапувалася на дивані в ординаторській. Таких малозабезпечених, яких приводять у відділення кардіохірургії складні серцеві недуги, тут буває чимало. І дуже часто хірурги замість того, щоб оперувати, змушені брати на себе турботи з пошуку шляхів часткового здешевлення вартості операцій для пацієнтів: шукати спонсорів, писати листи, вести переговори з адміністрацією підприємств, де працювали хворі, звертатися в управління, що відає допомогою чорнобильцям. Так, з 44 операцій, проведених на відкритому серці у відділенні цього року, лише 16 повністю оплатили хворі власним коштом, та й то це переважно приїжджі з інших областей. — Ми можемо за рік робити до 150 операцій із застосуванням апарату штучного кровообігу, а робимо утричі менше. Хоча потреба у нашій допомозі дуже велика. В ідеалі треба було б оперувати щороку приблизно 700 хворих, аби реально впливати на загрозливу ситуацію із смертністю від серцево-судинних захворювань. Відомо, що 60 відсотків загальної смертності дають саме ці недуги. І майже для третини «сердечників» операції є єдиним порятунком. На жаль, відсутність державного фінансування зв’язує хірургам руки. Ще одна серйозна проблема — непідготовленість кардіологів на місцях до відбору хворих, які потребують таких операцій, — розповідав завідуючий кардіохірургічним відділенням Андрій Судус. За його словами, торік у Луцьку померло від серцево-судинних захворювань 1532 хворих, з них — 54 від інфаркту. Тим часом з обласного центру минулого року було прооперовано всього сім осіб з використанням апарату штучного кровообігу. А кардіологи мали б ретельно «просіювати» усіх хворих з стенокардією, не чекаючи, поки серце скалічить інфаркт.
КОЛИ Ж В НАС БУДЕ, ЯК У ПОЛЬЩІ Співпраця з кардіохірургами з Польщі для наших фахівців дуже важлива. Це і обмін досвідом, можливості для стажування лікарів, і благодійна допомога. Саме польські колеги подарували відділенню апарат штучного кровообігу для проведення операцій на відкритому серці, час від часу вони приїжджають, оперують спільно з волинськими кардіохірургами. Не секрет, що рівень кардіохірургічної допомоги хворим у наших сусідів значно вищий. Розповідали, що в Сілезькому центрі щорічно проводять до 1000 операцій на відкритому серці, коронографій (обстежень судин серця) роблять понад три десятки щодня. — Часто кажуть, що людину спіткала раптова смерть, несподівано підвело серце. Таких «несподіванок» повинно бути якомога менше. Адже сьогодні в обласній лікарні є обладнання, яке дає змогу бачити, в якому стані судини, що живлять серце. Таким чином можна завчасу передбачити інфаркт міокарда, вибрати правильну стратегію лікування. Однак за рік наші фахівці проводять лише приблизно півтори сотні коронографій, — ділиться проблемами Андрій Судус, демонструючи на моніторі комп’ютера хід обстеження пацієнтів з допомогою ангіографа. Ось «портрет» серця, якому загрожує небезпека, бо судина в одному місці дуже звужена через відкладання атеросклеротичних бляшок. Хворому провели стентування, розширивши судину за допомогою спеціального пристрою, що на екрані виглядає як невеличка металева сіточка-пружинка. Операція — безкровна, без розтину грудної клітки, втручання проводиться по ходу судин через невеликий прокол в стегновій артерії. Хворий — у свідомості, спостерігає весь процес на моніторі. А це — важчий випадок. Судини звужені в багатьох місцях. Тут не обійтися без коронарного шунтування — вшивання додаткових судин. Саме таку операцію кілька днів тому, як розповідає завідуючий відділенням, було зроблено жителю села Раків Ліс Камінь-Каширського району Григорію Сусу. А сьогодні цей чоловік уже походжає коридором відділення. — Правду сказати, боявся операції на відкритому серці, бо ж маю раніше прооперовані легені. Але коли лікар показав на екрані, що з моїм серцем, то я зрозумів, що іншого виходу нема. Та й почував себе так, що вже терпіти було несила, — ділиться Григорій Михайлович, плануючи, що через днів десять буде вже вдома. Кажуть, що з Сілезького центру захворювань серця хворих після операції на відкритому серці виписують через тиждень. У них діє страхова система, люди роблять відрахування із заробітної плати у спеціальні фонди, зате оперуються безкоштовно. Клініки добре оснащені, праця лікарів достойно оплачується. Одне слово, нам про таке тільки мріяти. — Хочеться оперувати частіше, адже вимушена бездіяльність веде до дискваліфікації. Цього року сподіваємося одержати ще десять оксигенаторів і п’ять штучних клапанів за державний кошт. Таким чином для ще кількох хворих операції буде здешевлено. Сприяє цьому і керівництво лікарні, і усі наші кардіохірурги в постійних турботах, як нашкребти грошей на допомогу хворим. Зате як приємно, коли твої колишні пацієнти, які раніше використовували по пачці нітрогліцерину за день, бо без таблетки не могли й кроку ступити, тепер повернулися до нормального життя, продовжують працювати, — каже Андрій Судус, застерігаючи «сердечників» не втрачати шансу на порятунок.
