ВОЛИНЯНИН ПОВЕРНУВСЯ З АФРИКИ

Цими днями президент української секції Міжнародної ради організації фестивалів фольклору і народного мистецтва С. І. О. F. F. при ЮНЕСКО, начальник Луцького міського управління культури Юрій Войнаровський повернувся із звітно-виборної Генеральної Асамблеї С.І.О.F.F., яка проходила в Південно-Африканській Республіці. Наш кореспондент зустрілася з Юрієм Войнаровським і взяла в нього інтерв’ю

Анастасія ФІЛАТЕНКО

— До столиці ПАР — Преторії — зібралися на Асамблею представники 76 країн світу, — розповів Юрій Васильович.— Приємно було мені, що серед державних прапорів цих країн був і прапор України, яку я представляв. До речі, під час засідання теж напроти мого місця була табличка з назвою нашої держави, цей напис був і на спеціальному бейджику, який видавали усім учасникам Асамблеї.
— Звичайно, клопітно проводити фестиваль «Літо з фольклором», учасниками якого є фольклорні колективи з різних країн світу. Але, враховуючи ваші поїздки на конгреси та aсамблеї С.І.О.F.F., хтось може позаздрити вам. Напевно, подібні поїздки оплачує ця організація, а чи Міністерство культури України?
— Дійсно, я побував, чи як представник названої організації, чи як керівник делегації фольклорних колективів, у багатьох країнах Європи, Азії, а тепер вже і в Африці. Але жодного разу мої поїздки не оплачували з державного бюджету, тим більше Міністерство культури. У кращому випадку допомагали спонсори. На Асамблею в ПАР літав за власний рахунок, взявши для цього відпустку. У мене є всі квитки і документи з цієї поїздки. Проживання і утримання представників С.І.О.F.F. беруть на себе організатори, а проїзд має забезпечити кожен, хто туди збирається. Скажу відверто, не скрізь я бував через брак необхідних коштів. Коли їду у такі відрядження, чесно кажучи, страждає через витрати моя сім’я, але мене розуміють дружина і діти, і підтримують, чим я дуже задоволений.
— У нас надворі вже зима, а там, де побували, яка, цікаво, пора року?
— Коли відлітав з Варшави, термометр показував десь пару градусів тепла. У першого віце-президента С.І.О.F.F. Єжи Хміля, мого доброго знайомого, можна сказати, навіть друга, залишив свою куртку. Коли через одинадцять годин польоту приземлилися в Йоганнесбурзі, о восьмій годині ранку, термометр показував 28 градусів тепла. А після кількох днів перебування в Африці відлітали при сорокаградусній спеці. Самі розумієте, що дуже пригодилася мені тепла куртка, з якою зустріла нас у Варшавському аеропорту дружина Єжи Хміля, де вже, по суті, була зима.
— Що найбільше запам’яталося в роботі Генеральної Асамблеї С.І.О.F.F.?
— Працювали робочі групи, де обговорювалися питання народних промислів, пісень, музики, фестивалів фольклору. Перед нами виступали оригінальні фольклорні колективи континенту. Зачарували їх багатоголосся, шалені ритми танців, костюми. Просто у мене немає слів, щоб передати ті відчуття і захоплення воістину народним мистецтвом. Відбулися вибори нового президента С.І.О.F.F. Ним став представник Таїланду Сакмунд Удомсак. Приємно мені те, що вже четвертий раз першим віце-президентом обрали нашого сусіда, друга з Польщі Єжи Хміля.
— Наскільки мені відомо, конгреси вашої організації відбуваються щороку. Де він буде у наступному році?
— Було два претенденти — Болгарія і Нова Зеландія. Обидві держави представили відеоматеріали, розповіли про свою готовність приймати учасників конгресу. Зупинилися на Болгарії. Наступного року він відбудеться у місті Велике Тирново.
— Ви привезли запрошення на фольклорні фестивалі для українських і, зокрема, волинських колективів?
— Приємно, що різні країни, де відбуваються фольклорні фестивалі, які занесені до каталогу ЮНЕСКО, хочуть, щоб там побували колективи з України. Я одержав офіційні запрошення на фестивалі, які відбудуться в Англії, США, Франції, Іспанії, Польщі та інших країнах. Не секрет, що з цих більше десяти запрошень насамперед запропоную фольклорним колективам Волині. А якщо не зможуть поїхати з якихось причин, їх отримають народні танцюристи, співаки чи музиканти з України.
— Ви, мабуть, не лише засідали, займалися роботою, а й знайомилися з цією екзотичною країною?
— Безперечно. Люб’язні господарі нам розповіли про те, що тут добувають великий відсоток світового золота, алмазів, бачили ми й заняття сільським господарством. Не є дивиною для ПАР, навіть найбіднішого її мешканця, мобільний телефон, повсюдно зустрічали комп’ютери. Сама столиця красива, надзвичайно чиста, можна сказати, респектабельна. Не бачили ні бомжів, ні прохачів на вулицях. Дороги і по місту, і за його межами чудові. А от як тільки від’їхали за кілька кілометрів від столиці, то побачили справжні нетрища, де живуть люди.
— Цікаво, яким було ставлення до вас місцевих жителів?
— Як мені здалося, дуже доброзичливе і щире. Розмовляють в основному англійською мовою, хоч послуговуються і мовою «африканос». Ці люди талановиті, горді і, я сказав би, не запобігливі. У той же час нас попередили, що коли стемніє (а там рано темніє), самим на вулиці без супроводу не бажано виходити.
— Вам не пропонували «царського» полювання?
— Не такі ми багаті, щоб займатися полюванням. Але нас возили, можна сказати, в екзотичні місця, де нашому автомобілю заважали рухатися то страуси, то дикі кабани, то інша екзотична африканська живність. Зміг навіть погладити лінивих, розморених під палаючим сонцем тигрів, що лежали, мов дрова, на землі після того, як погралися з старим колесом від авто. Про це нам розповів присутній там чоловік, що за ними наглядає. Просто диво-дивне, що всі ці хижаки, яких ми бачили, такі добродушні.
— Що ви можете сказати про наступний фестиваль у рамках С.І.О.F.F. на Волині «Поліське літо з фольклором»?
— Фестиваль відбудеться наступного року. Зміщено дату його проведення — не в липні він буде проходити, а з 21 по 28 серпня раз на два роки. До речі, це вже буде десятий фестиваль у нашому краї. Запросив до участі в ньому цікаві фольклорні колективи з різних країн. Маємо на меті зустрічати і колектив з Африки, якщо такий буде у наших польських сусідів.