Коли за вікном сніг, приємно зайти в кімнату, наповнену ароматом айви. Ці жовтаві екзотичні для нас плоди ще й досі продають на ринках...
Віктор КЛІМУК
Коли за вікном сніг, приємно зайти в кімнату, наповнену ароматом айви. Ці жовтаві екзотичні для нас плоди ще й досі продають на ринках.
Правда, привезені вони з південних областей України. На жаль, лише одиниці волинян вирощують її. Більшість наших садівників побоюються, що не витримає зими, вважають її теплолюбивою. Справді, айва зустрічається у дикому вигляді на Кавказі, Середній Азії, Молдові. Але непогано почувається ця невибаглива полівітамінна культура і в наших широтах. У моєму саду вона росте уже десять років. Спочатку підмерзала, врожай давала невеликий, а плоди — дрібні. Коли я був у Києві, то знайомі порадили звернутися до Світлани Клименко, яка кілька десятків років займається селекцією айви та кизилу у Національному ботанічному саду України. Вона й пояснила, що більшість сортів цієї культури самі є безплідними. Щоб був гарний врожай, необхідно мати два—три сорти. Тож порадила вирощувати зимостійкі, виведені в ботанічному саду — Академічна, Студентка, Марія та Дарунок онуку. На жаль, я взяв лише живці сорту Марія. За словами працівників ботанічного саду, він дає найбільші й найсмачніші плоди. Після щеплення моя айва перестала підмерзати. Для перехресного запилення я залишив на дереві гілочку старого сорту. Цього року врожай був такий, що гілки гнулися. Окремі плоди важили більше півкілограма — з одного такого “яблучка” виходила невелика банка варення. Дехто помилково вважає, що айва — це гібрид яблуні та груші, бо її плоди за формою подібні до яблук. На смак вони кисло-солодкі, з терпкуватим присмаком і мають “камінці” біля насіннєвої камери, як груші-дички. Але насправді айва — це окремий вид. Росте вона у вигляді куща або дерева. Гілки і плоди опушені. Цвіте блідо-рожевим кольором від початку до середини травня. Культура не вимагає особливого догляду, проте краще росте й плодоносить на суглинистих, багатих на поживні речовини грунтах. На легких піщаних її треба підживлювати і поливати. Вона дуже легко розмножується — щороку доводиться відкопувати біля стовбура прикореневі паростки. Один знайомий підказав мені, коли весною нарізати однорічних гілок завдовжки 30—40 сантиметрів і прикопати їх навскіс, щоб лише було видно верхню бруньку (так, як це роблять із черешками винограду), то за літо по всій довжині утворюються корінці. Я вирішив поекспериментувати. Переконався, що вкорінюється майже 90 відсотків живців. Крім того, у моїх родичів айва, прищеплена на звичайний глід, за два роки виросла на піщаній землі майже на півтора метра, зацвіла і дала перші плоди. Коли я зацікавився, як краще зберігати врожай, звернувся до літератури, то знайшов чимало цікавої інформації про цілющі властивості цієї культури. Виявляється, що айва має обволікувальну, загальнозміцнювальну, противиразкову й антибактеріальну дію. Корисні не лише її плоди, а й листя та насіння. У червні—липні сушать листя, а водні настої з нього використовують для запобігання приступів бронхіальної астми, а також для зниження тиску. Насіння вибирають під час переробки плодів. Його сушать при температурі 40—50 градусів і використовують у вигляді слизистого відвару, який є пом’якшувальним засобом при запаленні горла, кашлі, бронхітах. Плоди айви мають велику кількість пектину. Сирі вони не дуже соковиті і навіть жорсткуваті, зате пектин поглинає радіоактивні елементи, важкі метали та інші токсичні речовини і виводить їх з організму. Помічним є й варення. При отруєнні алкоголем чи ліками рекомендується випити з ним дві—три чашки зеленого чаю. Сік айви допомагає і при ядусі, прискорює швидкість згортання крові. Плоди айви зберігаються добре. Вони запашні, тож їх можна тримати у холодильнику як ароматизатор. На Кавказі вважають, що всі сорти цієї культури позитивно впливають на психіку людини, поліпшують настрій. Вважається, що ефірні масла айви мають антидепресивну дію. Можливо, через це й моя мати (на фото) так любить помилуватися айвою. Особливо, коли достигають плоди. І коли родичі з Росії попросили прислати фото бабусі Олі, то вона захотіла сфотографуватися у садку саме біля цього дерева. Словом, айва заслуговує, щоб ми вирощували її. Правда, найчастіше на базарі бувають саджанці, привезені з Молдови, а в нас вони можуть підмерзати. Раджу діставати місцеві сорти або навіть несортові саджанці, які добре акліматизувалися і майже ніколи не хворіють.
