ЮВІЛЕЇ: «I love you» для сільської вчительки
Не думала, не гадала колись любомльчанка (або, як у селі досі кажуть, міщанка) Лариса Гриценко, що із 55 років її життя 32 вона віддасть селу Згорани, яке стало для неї рідним...
Не думала, не гадала колись любомльчанка (або, як у селі досі кажуть, міщанка) Лариса Гриценко, що із 55 років її життя 32 вона віддасть селу Згорани, яке стало для неї рідним.
Бо саме там, у школі, неподалік чудового озера, по закінченні Луцького педінституту ім. Лесі Українки, Лариса Олександрівна провчителювала стільки років. А в своїх почуттях вона, вчитель вищої категорії, освідчилася на ювілейному вечорі з нагоди двох заслужених золотих п’ятірок, які виставив найсправедливіший учитель — її сповнене дитячими радощами і печалями життя. Воно, вслід за сотнями вихованців, сином Олександром, кандидатом технічних наук, донькою Олею, внуком, щиро може сказати їй мовою, якої навчала Лариса Олександрівна: “Ай лав ю”. І переклад не потрібен. Бо сяяли любов’ю й очі шестикласників, котрі прийшли вітати, і колишніх учениць Люди Марчук та Ганни Шмаль, які, звісно, тепер — Людмила Іванівна і Ганна Петрівна, заступник директора й організатор дитячого колективу, а ще, як і їх колишня улюблена вчителька, згоранські “англійки”.
А про ювілей своєї колеги, яка в Згоранах не менш авторитетна, ніж в Англії Маргарет Тетчер чи королева Єлизавета, повідомив колишній директор школи Володимир Янчук.
Бо саме там, у школі, неподалік чудового озера, по закінченні Луцького педінституту ім. Лесі Українки, Лариса Олександрівна провчителювала стільки років. А в своїх почуттях вона, вчитель вищої категорії, освідчилася на ювілейному вечорі з нагоди двох заслужених золотих п’ятірок, які виставив найсправедливіший учитель — її сповнене дитячими радощами і печалями життя. Воно, вслід за сотнями вихованців, сином Олександром, кандидатом технічних наук, донькою Олею, внуком, щиро може сказати їй мовою, якої навчала Лариса Олександрівна: “Ай лав ю”. І переклад не потрібен. Бо сяяли любов’ю й очі шестикласників, котрі прийшли вітати, і колишніх учениць Люди Марчук та Ганни Шмаль, які, звісно, тепер — Людмила Іванівна і Ганна Петрівна, заступник директора й організатор дитячого колективу, а ще, як і їх колишня улюблена вчителька, згоранські “англійки”.
А про ювілей своєї колеги, яка в Згоранах не менш авторитетна, ніж в Англії Маргарет Тетчер чи королева Єлизавета, повідомив колишній директор школи Володимир Янчук.