КАЛЕНДАР: 160 років тому Тарас Шевченко написав «Заповіт»

Незабутній спогад на все життя: зима 1973-ого, древній Переяслав-Хмельницький по вікна засипаний снігом.

Ми, студенти Київського держуніверситету ім. Тараса Шевченка, учасники хорової академічної капели «Дніпро», заснованої свого часу ще Миколою Лисенком, вузенькою стежкою пробираємося до будиночка лікаря Андрія Козачковського (на той час — уже музейного приміщення) і співаємо «Заповіт» саме у тій кімнаті, де він був написаний поетом 25 грудня 1845 року.
Клубок підкочується до горла, намагаємося сховати один від одного непрохані сльози, усім єством відчуваємо велич і неповторність моменту — таке випадає не кожному...
До речі, мало хто знає, що «Заповітом» ці зворушливі й невмирущі рядки назвали Шевченкові сучасники й нащадки, бо в поетовому рукописі у зошиті «Три літа» твір був без назви.
Вперше надрукований був 1859 року у збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки» (Лейпціг) під назвою «Думка». Відтоді вкарбований навічно у кожну українську душу: «Як умру, то поховайте…»