ПОВЕРТАЮЧИСЬ ДО НАДРУКОВАНОГО: Михайло вже не вірить у доброго Діда Мороза
Але ще може повірити у людську доброту й безкорисливість. А історія така...
Але ще може повірити у людську доброту й безкорисливість. А історія така.
Минулого тижня хлопчина прочитав у нашій газеті про те, що лучанка готова віддати свій чорно-білий телевізор. Їхній же давно вийшов з ладу. А живе Михайло у селі в Турійському районі з мамою і бабусею, недавно у них не стало корови-годувальниці, тож про покупку телевізора не могло бути й мови. Не додзвонившись за вказаним номером, вирішив їхати в Луцьк, аби зустрітися з власницею телевізора за допомогою редакції. Уже й спланували з мамою, що до автостанції можна довезти телевізор санчатами, а добрій жінці індика зарубають... Та з’ясувалося, що телевізора лучанка уже віддала на другий же день після виходу газети. У своє село Михайло поїхав розчарований і засмучений: мрія про телевізор на Новий рік розбилася так само негадано, як і з’явилася. А нам подумалося: заможних людей у нас вже чимало. Може, хтось захоче виступити в ролі доброго Діда Мороза і подарує Михайлові, його мамі й бабусі не чорно-білий, а кольоровий телевізор? Хай хлопчина-дев’ятикласник, який ходить за бригадиром і просить дати йому роботу, повірить у людську доброту! Адреса в редакції.