Віктор В’язло та Наталая Грабовецька під час відкриття виставки.
1750 кілометрів та 2 тисячі світлин: луцький пенсіонер презентував фотовиставку
У галереї Obraz@Grabovetska відкрили виставку Віктора В’язла «Мій лет»
Віктору В’язло лише три роки тому почав фотографувати. Нині, коли чоловікові виповнилося 71 рік, у луцькій галереї Obraz@Grabovetska презентували першу персональну фотовиставку.
– Це перша персональна виставка Віктора В’язла, – зазначила засновниця галереї Obraz@Grabovetska Наталя Грабовецька. – Назву виставки – «Мій лет» – нам підказав один художник. Ми раді, що лучани матимуть змогу побачити Швейцарію очима фотохудожника.
Сам автор скромно зауважив, що свої знімки не вважає мистецтвом, з чим присутні дружно не погодилися.
– Мій син прилетів у відпустку і подарував сучасний фотоапарат. Я почав фотографувати квіти, макрозомкою займався. Хотів фотографувати людей, але соромився підходити і клацати впритул. Виходив на заходи і знімав. Хотілося б попробувати робити портрети. Але якби я був майстром, а мені ще треба вчитися. Дійшов висновку, що не вистачає довгофокусного об’єктива. Коли я почав вибирати, то стикнувся з тим, що це дорого. Мені дивно, що в Україні, де середня зарплата 430 доларів, цей об’єктив коштує на 17 тисяч гривень дорожче, аніж в Швейцарії, де середня зарплата 5300 доларів, – сказав Віктор Борисович.
Віктор В’язло зізнався, що вперше побував за кордоном, коли поїхав до сина у Швейцарію. Разом з сином він проїхав країною 1750 кілометрів, зробив понад 2 тисяч знімків. Тамтешня краса вразила і захопила. Тож для виставки образ пейзажі (переважно гірські), аби показати привабливість цієї країни. «Якщо порівняти цю країну з жінкою, то це доглянута красуня», – підмітив фотохудожник.
– Сьогодні у Віктора своєрідна сповідь. Це вперше його роботи перед аудиторією. А скільки у нього було сумнівів до цього. Творчість — це складний і відповідальний процес, але він достойно увійшов у цей процес, – сказав колега автора, директор Луцької художньої школи Іван Гаврилюк. – Твої враження, твоя сповідь заставляє задуматися: людина повинна бути вільною, кожен повинен мати можливість виразитися. У тобі вже давно живе художник. Твоя виставка — невелике, але доповнення нашої культури. Тож дякуємо за екскурс в Швейцарію. У тебе була боязнь самовиразитися, але ти зробив цей крок.
– Пейзаж теж повинен передавати емоції. А я знімав навіть без штатива. Я навіть сам дивуюся, що вийшло. У репортажному стилі за п’ять днів об’їхав країну і познімав, – розповів Віктор Борисович.
– Фотомистецтво - це складно, бо фотографи створюють твори двома засобами: світлом та тінню. І велике вміння ловити пейзажі через призму свого бачення. Бачити місця в горах - це щастя, бо навіть щоб підійти до вершин треба докласти зусиль. Я вражена виставкою, бо ці роботи для мене наче справжня медитація, – поділилася міркуваннями луцька художниця Олена Наїдко. – Ці роботи ніби японські хоку, красу яких треба вміти розуміти. Це набагато більше, аніж просто пейзажі, це філософія.
