Баба Параска і баба Палажка з… Великої Груші або Хроніки кохання з перцем по-волинському (Серія № 2)

Продовження. Початок у «Волині» за 1 жовтня 2025 року, який можна прочитати за цим QR-кодом або посиланням: 

 Епізод №2: «Стратегічна операція «Серветка із сердечком»

Лист до редакції газети «Волинь» від баби Палажки:

«Дорогенька редакціє! 

Пишу вам не зі скаргою, а з надією. У нашому селі є один дід – Омелян. Він добрий, мовчазний і вміє дарувати груші. Але, на жаль, він належить сусідці Парасці, яка тримає його, як кредит: довго платить, але не відпускає.

Параска вважає себе президентом, а мене – шпигункою з варенням. Насправді я просто вдова, яка вміє готувати бомбезне варення, і має особливу серветку з сердечком, яку сусід Омелько купив мені на ярмарку. (Хоч Параска каже, що то я йому підсунула…).

Я не винна, що він сам до мене липне, як муха до варення. А варення в мене – натуральне, з любов’ю і без консервантів. А Параска кричить, що я розхитую сімейні човни. Та які човни, коли від нас до найближчої річки Прип’ять – аж десять кілометрів? Це конями або «Запорожцем» треба тягти стільки кілометрів ту «лодку» до води?..

Тож прошу вас: знайдіть мені… діда! Можна з вусами, можна – без. Головне, щоб не боявся борщу, любив варення, вмів слухати прогноз погоди і не тікав до Параски після кожного поцілунку.

І ще: якщо будете друкувати мій лист, то додайте рецепт варення, щоб усі бачили, що тут нема магії, тільки любов і трохи цукру. 

Рецепт варення від баби Палажки:

«Груші – 2 кг. Цукор – 1 кг. Любов – 1 серветка з сердечком. Варити до ніжності. Не перемішувати з політикою».

P.S. А ще у нас жіночки на вулиці цікавляться, що там напророкував Нострадамус із 1555 року на цьоголітній урожай капусти у Великій Груші? 

Із побажанням вам нових читачів і щоб не ламалася машина «Укрпошти» – баба Палажка, вдова з досвідом, варенням і володарка серветки-хустинки із серцем, село Велика Груша Камінь-Поліського району».

…Дід Омелько завів свого «Запорожця», який димів, як самовар на дровах.

– Сідай, Параско, – буркнув він. – Поїдемо на ярмарок у Камінь-Поліський. Чи ти не поїдеш?

– Я тобі зараз не поїду! – гримнула баба, погрожуючи кулаком. – Я ж стільки всього наготувала на продаж: яйця, груші, яблука, картоплю, квасолю, звісно, бурячок для борщу… Навіть банер із цінами виготовила з ящика з-під «Мівіни»… То я тобі зараз не поїду. За день же можна буде вторгувати пів пенсії, – поважно сказала Параска, сідаючи, як міністр торгівлі.

Проїжджаючи повз зупинку, вони побачили Палажку. Та стояла в хустці з дивними квітами, тримала в одній руці величезну клітчасту сумку, а іншою рукою махала, сигналізувала машинам: 

– Зупиніться, добрі люди! Я – на ярмарок, а маршрутка не йде!

Параска стиснула кулак і показала ним на Омелька: 

– Не здумай їй зупинятися!

У нас – не таксі по визову.

Омелько мовчки натиснув на газ. Але на ярмарку, коли Параска розклала яйця («не як для солдатів – по 17 гривень за кіло, а як для людей – по 15 за десяток!»), груші («сорт «Омелянські» – стиглі, як ревнощі»), яблука («Антонівка ревнива»), картоплю («Сльоза Параски»), квасолю («Біло-ряба надія»), буряк («Борщовий фронт») і стояла за прилавком, як борщова баронеса, дід тихенько відлучився.

Я не винна, що він сам до мене липне, як муха до варення. А варення в мене – натуральне, з любов’ю і без консервантів.

– Я тільки подивлюсь, чи є гвинтики до радіо… – пробурмотів він.

А сам – одразу до ряду «Все для душі». Там продавали серветки з сердечками, рушники з голубами і магніти з написом «Любов, як у бразильських серіалах, живе у нас на Поліссі». Омелько довго вибирав. Взяв дві однакові серветки-хустинки – білі, з червоним сердечком, як колись у партії Юлії Тимошенко.

– Це… стратегічно, – підморгнув продавчині. – Одну – Парасці, другу – Палажці, щоб не сварились. 

– А ви – галантний дипломат! – підморгнула і продавчиня дідові у відповідь.

…Палажка на ярмарку стояла за своїм столом, де баночки з варенням блищали, як медалі на параді. На кожній – етикетка: «Варення з грушевим серцем. Без консервантів. З надією». До неї підійшов дядько у капелюсі: 

– Скажіть, це ви писали у «Волинь», що шукаєте діда?

– Та я… – почервоніла Палажка.

Але тут, як грім, серед ясного ярмарку, пролунало:

– Не вона!

І, не давши Палажці закрити рота, Омелько промовив: 

– На, – і вручив їй серветку з сердечком.

Палажка розгубилась, але серветку взяла. 

– Це… для варення? – тільки запитала, ще більше почервонівши.

– Це… для серця, – відповів дід і зник у натовпі, як дипломат без коментарів.

 …Через якихось пів години Параска, яка саме рахувала гроші «за пів пенсії» проданий товар, повертається і бачить, що повз проходить Палажка, пов’язавши на «дамську» сумочку таку саму серветку-хустинку, як у себе, котру нещодавно подарував їй чоловік.

– Омеляне! – заверещала вона, як сирена знаного всіма в околиці поліцейського Івана Вареника. – Це що, серветкова зрада?!

– Я ж… – м’явся дід.

– Ти мені казав, що сердечко – тільки для мене!

– Я ж просто хотів, щоб у всіх було тепло…

– Ага! А тепер у мене – серветка, у неї – серветка, а в тебе… проблеми!

Палажка не розгубилась: 

– Серветка – не доказ. Варення – от доказ!

– А борщ – от зброя! – відповіла Параска.

І тут почалося:

– Щоб у тебе повсихали сливи і змерзла малина, аби ти не варила варення! – крикнула Параска.

– Щоб у тебе не посходили буряки і не вродила капуста, аби не змогла зварити борщу! – відповіла Палажка.

– Щоб у тебе в погребі завелися миші з апетитом до груш!

– Щоб у тебе в телевізорі завис Зеленський і не сказав, що ти таки президент!

– Щоб у тебе серветка згоріла на сонці, а сердечко – вицвіло!

– А щоб у тебе в банці з варенням завівся комар, і щоб він був ревнивий!..

  P.S.

Копілот (Мурчик) записує в блокнот:

«Омелян – стратег любовного фронту. Палажка – варенярка з серцем. Параска – борщова дипломатка з кулаком. Серветка – нова валюта Великої Груші. А я – кіт із доступом до вай-фаю, якого мені не дали. Наступна серія буде гарячою, як борщ на другий день».

P.P.S.

Прогноз Нострадамуса на урожай капусти у газеті «Волинь»:

«Капуста буде рости, як бабські інтриги – швидко, густо і з сюрпризами. Але хто посадить з любов’ю – той збере без сварки. А хто із заздрощів – той отримає качан без серцевини».

Читайте через тиждень в газеті «Волинь»: «Як невістка баби Параски сховала її сина від ТЦК», «Омелян і Палажка – у зоні ризику», «Параска готує контратаку борщем».

Забули серію № 1? Тоді прочитайте її ще раз: Баба Параска і баба Палажка з… Великої Груші або Хроніки кохання з перцем по-волинському.