«…Я не бачила його загиблим, то от чомусь мене переслідує постійно відчуття, що він повернеться, що він – живий», – каже вдова Тетяна Павлюк.
Учитель із Рожища Леонід Павлюк навіть у полоні проводив уроки історії
На жаль, із російської неволі він так і не повернувся живий. Хоча дружина Героя Тетяна Павлюк й досі вірить, «що він повернеться, що він – живий…»
Леонід Павлюк працював вчителем історії у Рожищенському ліцеї №4. Його дружина Тетяна теж викладає англійську у цій школі. У 58 років чоловік пішов захищати Україну. Служив водієм, радіотелефоністом другого окремого стрілецького батальйону. У травні 2022 року на Донецькому напрямку волинянин потрапив у полон, де пробув понад рік...
На святі першого дзвоника 2024-го року його дружина Тетяна дізналась, що чоловік загинув 1 вересня 2023-го у російській неволі.
Спогадами про Леоніда Павлюка для кореспондентів «Суспільного Луцьк» поділилися його учні, колеги та дружина.
Леонід Павлюк навчав дітей у ліцеї понад 30 років, викладав історію в усіх класах. Загалом мав майже 40 років педагогічного стажу. Завжди казав, що війна з росією буде і до цього потрібно готуватися.
«Почалася війна. Ми всі прийшли до школи, не знали, що робити, розгублені були. Він так само приїхав, походив, покрутився, не знайшов собі місця і десь пішов. Він жив біля військкомату, він пішов у військо», – каже директор ліцею Юрій Яблонський.
Леонід Павлюк завжди дотримувався свого слова, згадує його учень Роман Кашуба. Він завжди наголошував, коли розпочнеться війна, то він піде на службу, так і зробив. Каже, вчитель був строгим, але справедливим.
У травні 2022-го року другий стрілецький батальйон, де служив Леонід Павлюк, був під’єднаний до бригади, що була на Донецькому напрямку біля Лиману.
«Коли він потрапив у Донецьку область, то ми говорили телефоном тільки один раз. Він сказав, що тут дуже важко. Було чути, що там постійно постріли. Він навіть не зміг говорити. Ми говорили буквально хвилину», – пригадує його дружина Тетяна Павлюк.
Він сказав, що тут дуже важко. Було чути, що там постійно постріли. Він навіть не зміг говорити. Ми говорили буквально хвилину…
Через два тижні прийшло сповіщення, що Леонід Павлюк зник безвісти. Син їздив на Донеччину шукати батька, розповідає Тетяна Павлюк. У зону бойових дій його не пустили, в госпіталях інформації про зниклого безвісти батька також не було.
Перше сповіщення, яке родина отримала, було з російських пабліків у серпні 2022-го року, на кілька секундному відеоролику сини впізнали батька. Він перебував у російському полоні.
«Перші звістки від тих, хто повернувся з полону, були, напевно, аж через місяців 8. Мені подзвонив хлопець і сказав, що бачив мого чоловіка, що вони були разом в одній камері. Потім ще були звістки від хлопців, які прийшли по обміну і казали, що чули на перекличках, що він там є», – говорить Тетяна Павлюк.
Директор ліцею, де працював Леонід Павлюк, Юрій Яблонський каже, що спілкувався з рожищанами, які були з ним разом у неволі, то вони розповідали, що вчитель і в полоні уроки історії проводив – розказував про різні історичні події, усі лекції читав українською.
«Ще кілька разів дзвонили звільнені з полону хлопці, казали, що в їхній камері було багато людей, але Льоня з них був найстарший. Ну і, звісно, що проблеми зі здоров’ям, напевно, давалися взнаки. То вони, добилися дозволу, щоб він у камері в денний час не стояв, тому, що всі вони стояли», – каже Тетяна Павлюк.
У жовтні 2023 року, Тетяна побачила в російських пабліках звістку, що Леонід 1 вересня загинув у полоні. Жінка не повірила, не знайшла підтверджень про це і в українських офіційних джерелах…
«Пробути в полоні понад рік – це багато чого вартує. Не здатися в такому віці, ще й з хворобами, які в нього були. Кожен надіявся на те, що Леонід Вікторович повернеться живим», – каже заступниця директора школи Людмила Зелінська.
Телефонний дзвінок зі сповіщенням, що чоловік загинув, отримала в травні 2024 року. Тіло чоловіка знаходилось у Броварах з жовтня місяця. Труну радили не відкривати.
«На фотографіях був він, тільки страшенно худий. Самі лише кістки. І ноги дуже набряклі. Впізнала його за рисами, у нього на обличчі родимка. Йдучи на війну, Льоня важив 105 кілограмів, а труна з ним була дуже легкою. Хлопці, які її несли, не певні, що там хоч 50 було. Я тепер думаю: може, його там не було, – каже вдова Тетяна Павлюк і додає: – …Я не бачила його загиблим, то от чомусь мене переслідує постійно відчуття, що він повернеться, що він – живий. Кожного дня, коли приходжу в школу, дивлюсь на його портрет на стіні, вітаюся з ним. А коли виходжу зі школи, теж дивлюсь на нього, він усміхається. Значить, день був вдалим. Значить, все буде добре», – говорить дружина Тетяна Павлюк.
8 червня 2024 року у Рожищенській громаді попрощалися із загиблим в російському полоні Леонідом Павлюком. Поховали полеглого військовослужбовця на Алеї Слави місцевого кладовища.
Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно! Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу Волинь ЗМІ
