Ця жінка могла гідно конкурувати з відомими гумористами: частівки, віршована сатира, експромти ллються з її вуст щогодини. Немає теми, на яку вона ще не написала вірша. І хоча жодної збірки Марія Муха з Володимирця Рівненської області не має, проте у місті її знають усі...
Ця жінка могла гідно конкурувати з відомими гумористами: частівки, віршована сатира, експромти ллються з її вуст щогодини. Немає теми, на яку вона ще не написала вірша. І хоча жодної збірки Марія Муха з Володимирця Рівненської області не має, проте у місті її знають усі. Адже оптимістка-пенсіонерка ще і відомі пісні співає німецькою, почала вивчати англійську, знає, що, де, коли відбувається.
Олена ТОЛОЧИК
ПЕРШИЙ ВІРШ ПІДКАЗАЛА ВІЙНА 1941 рік для Марійки був початком навчання у педучилищі Новгорода-Сіверського на Чернігівщині. Закінчила його в 45-ому, а до цього пізнала страх бомбардувань, загрозу німецького рабства. Його вдалося уникнути, бо коли дівчина отримала повістку, почала переховуватися. Німцям, які прийшли за нею, мати пояснювала плачучи: ”Донька сказала, що піде топитися, аби у Німеччину не їхати”. З тим вони і пішли, шукати пропажу не стали. Через деякий час вона повернулася в батьківську хату, місто звільнили від німців. А от рідному брату Марії війна вкоротила віку. Саме йому і присвятила вона свій перший вірш. І тільки через 50 років він був опублікований у збірці “Дзвони пам’яті”. Але Марія Самійлівна, плачучи, читає його напам’ять, як і всі свої численні вірші. Пам’ятає, що і про що в якій газеті писалося.
ВИБРАТИ ЧОЛОВІКА ДОПОМОГЛО ...КІНО Після війни вчительку молодших класів направили на роботу у Каноничі Володимирецького району. – Я тоді дуже кіно любила, – пригадує Марія Муха. – Голодна була, але йшла у кіно, зібравши десять копійок на квиток. Фільм “Большой вальс” справив на мене неймовірне враження. Тоді і вирішила, що чоловік мій, як і головний герой фільму, буде музикантом. Коли побачила керівника хору у Ромейках – статного юнака, подумала, що за нього б і вийшла. Розпитала і дізналася, що звати його Андрій Муха і працює він бухгалтером. Познайомились. Заради Андрія Марійка дала відкоша іншому кавалеру, який потім їй навіть погрожував. А в Андрієві її не влаштовувало одне – палив. Тож хитрістю вирішила перевиховати майбутнього чоловіка. Сказала, що циганка нагадала їй некурящого чоловіка. Це спрацювало, бо мав він серйозні наміри. Через півтора року одружилися з Андрієм. Щасливо прожили 34 роки. Виростили двох доньок – Ольгу та Раю. Нині Марія Самійлівна вдова. Тішиться трьома онуками, двома правнуками. Довгий час Марія Самійлівна вчителювала у Володимирці, була директором школи. І весь цей час писала вірші. Учні, колеги не забувають її, відвідують, запрошують на свята.
ДВІЧІ ХОРОНИЛИ — ЗНАЧИТЬ ДОВГО ЖИТИМЕ Сьогодні невтомна пенсіонерка продовжує йти в ногу з життям: римує свята і будні, сама господарює на городі, вирощує чотири сорти винограду. При цьому хвіртка її обійстя відкрита: – Нехай люди заходять, куштують виноград на здоров’я, – каже жінка. Хоча Марія Самійлівна бідкається за сьогодення – знає ситуацію з Чорнобильським саркофагом, політичну обстановку, проте співати не перестає. Німецькою. Її добре знає з часів війни. Мені колишня вчителька заспівала пісню “Широка страна моя родная” німецькою. Як і чоловіка, Марії Самійлівні вдалося відучити від паління зятя. Пообіцяла: як покине палити – дасть 100 гривень. Кинув, отож виховна робота тещі теж успішна. Донька, пані Ольга, яка мешкає поруч, розповіла, що маму двічі вже “ховали”. Помер Самійлович, а хтось переплутав, пішли чутки. І до “покійниці” вже йшли прощатися з квітами. Іншого разу переплутали Семенівну з Самійлівною і була та ж ситуація. Та Марія Муха ще багатьом пенсіонерам носа втре: на дев’ятому десятку років по самовчителю ще й англійську опановує.
