Сподіваємось, ця історія стане вам у нагоді.
Повчальний детектив: «Я тобі не бабуся з кішкою»
За кілька днів до Нового року до пенсіонерки Марії Іванівни зателефонував якийсь чоловік
– Ваш онук скоїв ДТП, – пояснював незнайомець. – Розбив іномарку, є жертви. Щоб допомогти онукові уникнути тюрми, потрібні гроші – 30 тисяч гривень. Зараз до вас приїде наш чоловік. І про цей дзвінок нікому.
– Але у мене вдома немає таких грошей, – схлипнула Марія Іванівна. – Таку суму можна зняти тільки в банку…
– До будинку під’їдуть сріблясті «Жигулі» і відвезуть туди, куди потрібно. І пам’ятайте: нікому ні слова!
– До будинку під’їдуть сріблясті «Жигулі» і відвезуть туди, куди потрібно. І пам’ятайте: нікому ні слова!
Зупинившись біля банку, водій притиснув палець до губ. Марія Іванівна відповіла йому тим же. Повернулася через півгодини:
– Пін-код від картки забула, – важко зітхнула вона. – На дачу треба їхати. Він у мене там, у зошиті записаний…
Дачу, що була за 30 кілометрів від міста, Марія Іванівна покинула з двома великими торбами картоплі, сіткою цибулі і сумкою з консерваціями.
– Вантаж у багажник і поїхали! – сказала вона сердитому водієві.
– У банк? – перепитав той.
– Додому, – кинула Марія Іванівна. – Не з картоплею ж до банку їхати?! А по дорозі біля супермаркету зупинись, треба хліба і молока купити…
Водій нервував, а Марія Іванівна була, як слониха, спокійна.
– Чим сидіти без діла, допоміг би бабусі, – промовила вона.
І шахрай покірно потягнувся за нею на п’ятий поверх. А там його вже чекали поліцейські.
– А як же онук?! – розгубився затриманий.
– Немає в мене ніякого онука, – спокійно відповіла «жертва» шахрайства.
– Навіщо тоді було в банк їздити?
– Щоб за квартиру і телефон заплатити.
– А на дачу?
– Щоб продукти до новорічного столу привезти, – усміхнулася Марія Іванівна. – Ти дуже вчасно зателефонував. Я тобі не бабуся з кішкою, а майор міліції у відставці.
Костянтин МОРОЗ.
