ПОГЛЯД ЗІ СТОРОНИ

Ваше ставлення до того, що серед партій — учасників виборчого процесу — є партія політики Путіна?

Як, на вашу думку, можна перенести політику Путіна на український грунт?

Віталій КОВАЛЮК,
житель Ківерців:
— Це дурниця. Такі партії мене насторожують. Не варто культивувати якогось лідера, яким би він не був. Культ особи виникає в середовищі людей, яким бракує власного розуму. Це ми вже проходили і, дай Боже, щоб більше до того не поверталися. У нас — не той грунт.

Василь ГОРОШКО, пенсіонер:
— Нехай буде і така партія. Однією більше, однією менше, яка різниця. А Путін не приховує, що він — за міцну владу, за чітку вертикаль, сильні правоохоронні органи. І правильно. Тільки так можна навести порядок в країні. Мені вже набридла пустопорожня балаканина, сварки і обіцянки наших демократичних лідерів.

Перехожий:
— Негативно я ставлюся. Хіба може бути в Україні така партія?

Василь Степанович ФІЛЮК, лучанин:
— Уся російська політика протягом століть була агресивною, спрямованою на завоювання нових територій. Це не для України. Тепер йдеться, щоб економічно задавити нашу державу.

Дмитро ЦИКІВ,
мешканець Луцька:
— Не знаю такої партії. Але політика Путіна побудована на захисті національних інтересів Росії. Нинішня влада хоче провести Україну в НАТО. Тому й шукають ворога в Росії — влаштовують газову війну, боротьбу за маяки і т.д. Та нам дали найдешевший газ.

Василь ЧИСЮК,
директор фірми:
— При Союзі у цей час починали говорити про посівну кампанію, а не про політику. У нас своя держава, але не треба скандалів з Росією. Необхідно усім партіям звернути увагу на життєвий рівень людей, незалежно від того, чий це досвід — російський чи американський.

ВІТАЛІЙ, студент Луцького технічного університету
(прізвище не назвав):
— Не сприймаю цих партій з дивними назвами. Вони безперспективні. Політика Путіна стоїть за агресивними висловлюваннями Жириновського, Затуліна, керівників Думи. Хоча Путін захищає свої національні інтереси і робить це добре. Це треба переносити нашим урядовцям на український грунт ринкової економіки.

Петро ГНАТЮК,
житель Горохова, пенсіонер:
— Негативне. Україна не є губернією Росії, щоби впроваджувати у ній путінську політику. Тим паче, що, на думку багатьох політологів, висловлювану в засобах масової інформації, від політики цієї щодалі більше віє колишнім імперським авторитаризмом. Україна ж прагне бути демократичною державою. Допускаючи до виборчого процесу в Україні так звану партію політики Путіна, ми визнаємо власну державницьку демократичну неспроможність, національну меншовартісність і готовність перетворити Україну у щось на зразок російської губернії.
А щодо того, як перенести путінську політику на український грунт?.. Не сумнівайтесь, наша Верховна Рада що завгодно може. Треба лише, щоб кілька парламентських фракцій, які тепер б’ються за владу над Україною, побачили в тому спільний інтерес і змовились між собою, а Володимир Литвин вправно ними покерував.

Микола БЛАЖКО,
заступник голови Локачинської районної ради:
— Як на мене, то це взагалі якась нісенітниця. Ну, є у нас політична партія, що веде боротьбу за утворення нового союзу в складі України, Росії, Білорусі та Казахстану, хоч чимало політиків вважають таку діяльність антидержавною, то хіба цього не досить? Але хтось і далі вміло спекулює на нашому демократизмі, відтак молодій українській демократії деякі політичні сили вже сідають просто на голову.
Ну, скажіть, в Росії могла би проіснувати хоч день партія політики Ющенка? Та її не те що до участі у виборчому процесі, а навіть і до реєстрації близько не допустили б! Мені здається, щоб не вкорінювалася вона в український грунт на місцях, необхідно повернутися до практики 1994 року, коли виборними були і голови рад, і голови держадміністрацій. Тим часом Президентові України, попри всю його демократичність, у ставленні до подібних партій на українській землі треба бути трохи, як то кажуть, зубастішим.