“Як там знайдений під лікарнею хлопчик?”— телефонували до редакції десятки схвильованих читачів, прочитавши у суботньому номері матеріал “Немовля на 27-градусному морозі”...
“Як там знайдений під лікарнею хлопчик?”— телефонували до редакції десятки схвильованих читачів, прочитавши у суботньому номері матеріал “Немовля на 27-градусному морозі”.
Галина СВІТЛІКОВСЬКА
Його знайшли на вулиці біля “чорного входу” в реанімацію для новонароджених обласного дитячого територіального медичного об’єднання у господарській сумці. Ще хвилин десять — і цього крикливого маленького чоловічка врятувати не вдалося б. Але, як сказала лучанка Віра Остапівна Усіч, “видно, Господь оберігав дитинку і подбав про неї”. Ця жінка, судячи з її слів, уже похилого віку і тому не може всиновити малюка, але вона дуже просила нас стежити, як складеться його доля, а, при можливості, підшукати гарних батьків. Десятки людей цікавилися станом здоров’я немовляти, процедурою всиновлення. Доля маленького хлопчика, зрадженого рідною матір’ю і викинутого на лютий мороз, була у всіх на вустах. – І до нас надходить багато дзвінків. Навіть з Полтави жінка телефонувала, подивившись у програмі новин “П’ятого каналу” сюжет про нашого малюка. А ще дзвонив водій маршрутки, який знайшов хлопчика і, по суті, врятував його, й інші люди,— розповідала завідуюча відділенням анестезіології для новонароджених та недоношених дітей Оксана Чопко, яка вже втомилася давати інтерв’ю та відповідати на запитання. Сам же герой цієї незвичайної історії дуже голосно, на все відділення заявляє про себе. “Кричить — значить має силу, бореться”, — казали медсестри, поспішаючи на поклик особливого пацієнта. Розповідали, що малюк, якому нема ще й тижня, любить, щоб його брали на руки, гладили. Як і кожне немовлятко. Тільки ж поруч нема мами, яка б приголубила, притулила до грудей. Та, яка народила, “відкупилася” 100-гривневою купюрою, поклавши її в сумку з дитиною. – Головне, що хлопчик вижив. Результати обстеження на апараті ультразвукового дослідження, рентгензнімки свідчать, що аномалій розвитку в немовляти нема. Щоправда, маємо набряк мозку, зумовлений, можливо, пологовою травмою і, звичайно, холодовим стресом. А загалом стан дитини, зважаючи на чимале переохолодження організму, зараз можна вважати задовільним,— каже Оксана Іванівна Чопко. А ще у житті новонародженого сталася дуже важлива подія — його охрестили. Відбувся обряд хрещення у неділю. Священика запросили у відділення реанімації батьки іншого немовлятка. Заодно вирішили охрестити і знайденого хлопчика. Отець Юрій здійснює духовну опіку над маленькими пацієнтами обласної дитячої клінічної лікарні та їх батьками. Тут є своя любовно впорядкована капличка, проходять відправи, є можливість прийти до сповіді та до причастя. У важку хвилину, коли недуга загрожує життю дитини, кожен звертається до Бога. Ось і зараз у реанімації аж тринадцять новонароджених крихіток. У багатьох серйозні патології, вроджені вади розвитку. Під дверима відділення, де суворий санітарний режим, регламентований графік відвідувань, завжди побачиш когось з матерів, які вболівають за свою кровиночку, ладні і неба прихилити, аби тільки вижила дитинка, нехай і хвора, нехай і прогноз невтішний. А тут — інша ситуація. Гарний, здоровий хлопчик видався якійсь горе-матері непотрібний. На жаль, таких випадків є немало: відмовляються породіллі від діток у пологових відділеннях, тимчасово здають у Будинок дитини і “забувають” про них. Але більшого варварства, як залишити немовля на тріскучому морозі, уявити не можна. Оформляючи історію хвороби, медсестри сперечалися, як записати малюка — Морозенко чи Щасливий. А записали, виявляється, як завжди у подібних випадках — Невідомий. Уже згодом, після вирішення усіх юридичних питань, коли дитину офіційно реєструватимуть, визначаться з прізвищем. А от ім’я у малюка вже є. Вибрав його священик. Оскільки знайшли хлопчика вдосвіта 20 січня — на Івана — то і нарекли його цим іменем. А по батькові записали Васильовичем, бо так звати хресного батька — Василя Івановича Редьковича, лікаря, який чергував у реанімації тієї ночі. Він і діставав з господарської сумки крихітне і ледь тепле тільце (температура тіла була 29 градусів), надавав екстрену допомогу. Хресною матір’ю стала медсестра Алла Іванівна Мілінчук, у якої своїх двоє дітей. Ці люди, які Божою волею є найближчими для сироти, дарують дитині такі необхідні тепло, увагу, турботу, тримали хлопчика на руках під час хрещення, взявши на себе частку відповідальності за нього. У реанімації Іванко пробуде, за умови благополучного ходу справ, ще кілька днів. Тоді його переведуть у неонатологічний центр, а вже звідти — у Луцький будинок дитини. – Усі дітки у нас під пильною увагою, усіх леліємо. Але Іванка, напевне, найбільше шкодують. Не дивіться, що він у нас жовтенький, у грудничків жовтушка буває. А так — молодець! П’є на раз по 20 грамів молочної суміші, добре набирає вагу, “псує” памперси і бореться за місце у житті,— кажуть у відділенні. Адміністрація обласного дитячого територіального відділення дбає, аби маля усім було забезпечене. А от про жінку, яка вчинила такий страшний гріх, залишивши синочка на морозі, досі нічого не відомо. Виконуючий обов’язки начальника кримінальної міліції у справах неповнолітніх у Луцьку Руслан Варава розповідав, що ведеться пошук серед породіль, зареєстрованих у пологових відділеннях області. Але, ймовірно, що пологи проходили у домашніх умовах. Зверталися до таксистів, чи, бува, не підвозили якусь підозрілу жінку до дитячої лікарні? Просять сприяння правоохоронці у всіх, кому відомі якісь обставини, що можуть прояснити ситуацію.
