Через роки вони пронесли справжні почуття.
«Підемо, кохана, тебе балувати. Ти ж жінка!»
П’ять років тому я працювала в салоні бізнес-класу, де було вишукано і дуже дорого. Класичний манікюр без покриття коштував шалені гроші. Атмосферу затишку створювала чудова кава, яку для «дорогих» гостей закладу готував особистий бариста
Одного холодного лютневого дня прийшла у наш салон літня подружня пара. Бабуся кокетливо трималася за лікоть дідуся, а він, галантно випрямивши спину, ніжно погладжував долоню жінки на своєму лікті.
– Добрий день, я хотіла б зараз зробити манікюр, – прощебетала старенька пані.
Пара була одягнена досить скромно і, поки я озвучувала прайс, моє серце охало.
– Дякую, нам підходить, – відповів мені чоловік і почав дбайливо допомагати своїй супутниці знімати верхній одяг.
А він мені: «Зіно, які до біса цигарки, коли моя майбутня дружина без черевиків ?!» Так і посватав мене. І не курить з тих пір.
– Ласкаво прошу до кабінету, сідайте, будь ласка. Мене звуть Яніна.
– А мене – Зінаїда, чоловік – Анатолій.
– У вас, напевно, намічається якась святкова подія?
– Ні, просто ми щомісяця вибираємося разом кудись, щоб навести мені красу. Мій Анатолій всіляко наполягає на цьому і завжди говорить: «Ходімо, кохана, тебе балувати. Ти ж жінка!» І так уже понад 50 років. Мені вже сімдесят другий, – продовжила пані Зінаїда.
– Пам’ятаю, коли познайомилися, він подивився на мої діряві черевички і на наступне побачення прийшов з обновкою. Я навіть розплакалася. Кажу йому: «Що ж ти, Анатолію, так витратився, навіть на цигарки грошей собі не залишив?». А він мені: «Зіно, які до біса цигарки, коли моя майбутня дружина без черевиків ?!» Так і посватав мене. І не курить з тих пір.
Проводжаючи Зінаїду і Анатолія, я заворожено дивилася, як він поправив їй шнурівку на взутті, як щиро милувався її красивими руками зі свіжим манікюром, як зворушливо закутав у шарфик. Вона не хворіла, не була слабкою, вона була його жінкою. Мамою і бабусею його синів та онуків, але в першу чергу – Жінкою.
– Це вам, і ще раз дякую, – Анатолій з гідністю простягнув мені купюру на «чай».
Цю банкноту я бережу вже 5 років як пам’ять про справжніх людей і справжні почуття.
– Мій-то мені каже: «Чого ти ходиш на свої нігті, купи собі лампу для манікюру – і роби сама. Купу грошей зекономиш, за рік на чохли для машини назбираємо». А я йому відповідаю: «Ну далися ж тобі мої нігті, ти по суботах більше пропиваєш!» – розповідає мені чергова клієнтка.
А я слухаю і думаю: «Це не Зінаїда і не Анатолій».
Яніна ВАЩЕНКО, mizhnamy.com
