Справжня мужність: Єва Нансен чекала чоловіка з полярної експедиції три роки і два місяці

– Ти чула? Він хоче собі «Фрам», – у маєтку норвезького дослідника Арктики і вченого Фрітьйофа Нансена поблизу Осло на початку жовтня 1907 року розігрався скандал. Перед своєю дружиною Євою господар висловлює обурення щодо полярника Роальда Амудсена. Той просив дати йому «Фрам» – судно для полярних досліджень.

Ця шхуна була унікальна й витримувала великий тиск криги. На ній Фрітьйоф здійснив експедицію на Північ. Амудсен просить судно, щоб дійти ще далі – до Північного полюса. Нансен обіцяє подумати.

– Як він може? Амудсен знає, що я хочу на «Фрамі» відкрити Південний полюс! – бідкається чоловік, який тоді був послом Норвегії в Англії. – Скільки часу минає дарма. Коли я закінчу все в Лондоні, можна було б взятися за підготовку.

– Але це не менш як два роки, й Амудсен може б і встиг. Для статусу Норвегії важливо, щоб хтось із її синів здійснив це відкриття, – натискає на патріотичну жилку жінка. – Крім того, судно – не твоя власність.

Наприкінці січня 1923 року Нансен приїздив до Харкова, щоб погодити з урядом УРСР план боротьби з наслідками Голодомору і надати допомогу республіці у важкий час.

«Фрам» із норвезької перекладається «вперед». Судно належить державі, але побудоване за проєктом Фрітьйофа і назване Євою. Перед походом чоловіка вона розбила об судно пляшку шампанського зі словами: ««Фрам» буде твоє ім’я!»

Це було після їхнього весілля. Власне б і шлюбу ніякого не було, якби Єва заздалегідь не погодилася на експедицію. Така була умова Нансена.

Якось Фрітьйоф повертається з лижної прогулянки й раптом помічає пару лиж і обліплений снігом людський зад, що видніється із замету. Він зупиняється. Із снігу виглядає голова, й на нього дивляться великі чорні очі. Це – Єва.

За рік пара одружується. Вона розділяє з чоловіком його аскетичні звички. Їсть прості страви й перший рік подружнього життя живе з ним у холодній хатині, де за ніч вода в глечику промерзає до дна. Єва хоче разом у експедицію, але за чотирирічний період підготовки до плавання народжує доньку Лів.

«За мене не бійся. Мине час, і печаль трохи вщухне, і душа заспокоїться, – пише чоловіку, коли він вирушає в подорож. – Я знаю, ти – обранець долі, й одного дня ти повернешся з перемогою».

Чекає три роки і два місяці. За цей час їй доводиться читати образливі статті, некрологи й листи про знайдену пляшку з прощанням Фрітьйофа.

«Невимовно щаслива!» – відповідає на першу його телеграму після сходження на землю і їде зустрічати. Враженнями від нього ділиться з подругою: «Уяви собі, мій чоловік виглядає чудово – товстий, відгодований на ведмежому м’ясі. А я думала, що побачу справжній скелет. Сподіваюся, з Лів все добре. Ти вже привези її в урочистий день здоровою і красивою. Передай привіт і скажи, щоб не забула назвати Фрітьйофа татом».

Наша довідка:

Фрітьйоф НАНСЕН (1861–1930) – норвезький мандрівник, океанограф, біолог, метеоролог та громадський діяч, ректор Університету Осло. Лауреат Нобелівської премії миру 1922 року – «за багаторічні зусилля з надання допомоги беззахисним». 2000 року співвітчизники проголосили його «норвежцем тисячоліття», національним героєм Норвегії. На карті Арктики й Антарктики ім’я Фрітьйофа Нансена зустрічається 25 разів.

Нансен свою книжку «Фрам» у Полярному морі присвячує дружині: «Їй, яка дала ім’я кораблю і мала мужність чекати». Але бачаться вони рідко. Місяцями Нансен гастролює світом із лекціями про подорож. Після коротких відпусток у них народжуються ще четверо дітей. Малеча хворіє. Тому вони не їдуть жити всі разом із батьком до Лондона, коли він стає послом.

Нансен починає зраджувати. Єва здогадується і запитує прямо. Чоловік запевняє, що там усе скінчено та вимолює прощення. І в цей непростий період з’являється Амудсен і просить «Фрам».

– Я знаю, чим це скінчиться, – єдине, що каже Єва, коли Фрітьйоф заходить до її кімнати. Має на увазі, що він поїде, а їй доведеться знову роками чекати.

Не кажучи ні слова, Нансен спускається до Амудсена у вітальню.

– Ви отримаєте «Фрам».

Гість їде готуватися до експедиції, а Фрітьйоф пливе в Англію.

«Забути не можу твоєї доброти, коли я вирішив порадитися з тобою у справі Амудсена», – пише з пароплава до Єви. На це вона відповідає: «Будь-яка жінка, яка щиро любить свого чоловіка, щаслива, коли його здібності корисні й коли він виконує все, що зобов’язаний здійснити. Я завжди дякуватиму долі, що вона подарувала мені тебе. Життя з тобою, навіть якщо воно принесе тривоги і турботи, вдесятеро краще, ніж із будь-яким іншим пересічним чоловіком».

За два місяці Фрітьйофу телеграфують із новиною, що у Єви тяжке запалення легень. Він одразу вирушає в дорогу.

– Бідний мій, він запізниться, – такими були її останні слова (Єва Нансен померла 1907 року).

Нансен переживе дружину на 23 роки. Матиме ще кілька романів і одружиться у 1909 році із Сігрун Мунтен.

Амудсен першим дійде до Південного полюса.

Цікаві факти з біографії єви нансен

1858, 7 грудня – в Христианії – столиці Норвегії (тепер – Осло), в родині зоолога-священника народилася Єва Сарс. Професійно навчалася музиці й живопису.

1881 – співачкою починає виступати на провідних сценах Європи. Її концерти відвідують родини монархів.

1888 – знайомиться із на три роки молодшим дослідником Фрітьйофом Нансеном. 1889-го одружуються.

1890 – втратила дитину, а за рік народжує хлопчика, який прожив кілька

годин. 1893-го з’являється на світ донька Лів. З інтервалом два-три роки – син Коре, донька Ірмелін, сини Одд і Осмунд.

1899 – припиняє виступати. Родина переїжджає в новий будинок, побудований Нансеном неподалік Осло. Влітку відпочивають поблизу річки на хуторі Сьоркьє, де тримають коней.

1907, 9 грудня – Єва Нансен померла. Заразилася від сина Коре хворобою легень, що дала ускладнення на серце. Заповіла спалити тіло. Кажуть, чоловік висипав прах удома під кущ троянд.

Нансен і Україна

Наприкінці січня 1923 року Нансен приїздив до Харкова, щоб погодити з урядом УРСР план боротьби з наслідками Голодомору і надати допомогу республіці у важкий час. Про свої наміри він заявив так: «По-перше, необхідно надати допомогу потерпілим від голоду, а також допомогти селянам відбудувати своє господарство, щоб вони спокійно зустріли майбутнє. Друге завдання – сприяти підвищенню культурного рівня країни, якій належить велике майбутнє. Необхідно допомогти студентам продовжувати навчання, вчителям займатись педагогічною роботою. Пам’ятатимемо, що для цієї мети нам необхідна не тільки їжа, але й книга. На нас лежить великий обов’язок навчити європейські країни взаємної довіри».

Завдяки Фонду Нансена, який мав 250 000 золотих карбованців, до України постачалася велика кількість сільгосптехніки, дієтичних харчових продуктів. Місія Нансена заснувала багато дитячих будинків, зокрема і в Харкові. Усі вони називалися однаково: «Дитячий будинок імені Нансена». Також на гроші Фонду Нансена в Україні засновані два дослідні господарства. На знак пошани до пам’яті Фрітьйоф Нансена скульптор Олександр Табатчиков створив погруддя великого норвежця (1962), а поетеса Ліна Костенко написала вірш «Любов Нансена».

P.S. Фрітьйоф Нансен почав кататися на лижах у віці двох років. Протягом життя він 12 разів вигравав чемпіонат Норвегії з лижних перегонів. У 18 років він встановив світовий рекорд із ковзанярського бігу на одну милю. Його фізична підготовка стала ключем до виживання в Арктиці.

У 1888 році він став першою людиною, яка перетнула крижаний щит Гренландії на лижах.

Наталія ПАВЛЕНКО, gazeta.ua.

«Любов Нансена» – комікс від volyn.com.ua:

 «Любов Нансена» 

Я кохаю Вас, Єво. Не виходьте за мене заміж.
Не жалійте мене, хоч і тяжко буде мені.
Я Вас прошу, ні слова. Усе передумайте за ніч.
Добре зважте на все, і вранці скажете: ні

Світла мрія про Вас співає мені, як сирена.
Прив’яжуся до щогли і вуха воском заллю.
Розумію, це щастя. Але щастя – воно не для мене.
Я боюся Вас, Єво. Я вперше в житті люблю.

Моя Пісне Пісень! Золоте пташеня мого саду.
Корабель попливе, я не вдержу його в берегах.
«Фрам» – це значить «Вперед». Ви залишитесь, Єво, позаду.
Бо до серця підступить вічний пошук у вічних снігах.

Тиждень буде все добре. Цілуватиму Ваше обличчя.
Може, навіть не тиждень, а цілі роки минуть.
Будем дуже щасливі. Але раптом Воно покличе.
Ви зумієте, Єво, простити це і збагнуть?
Ви не будете плакать? Не поставите душу на якір?
Не зіткнуться в мені два начала – Ви і Воно?
Я без Вас нещасливий. А без нього буду ніякий.
Я без Вас збожеволію. А без нього піду на дно.

Ваші теплі долоні і мої відморожені руки...
Як вуста відірву від такої сумної руки?
Чи зумієте жить від розлуки і знов до розлуки?
А якщо доведеться чекати мене роки?

«Фрам» застрягне в льодах... А якщо не вернуся я звідти?..
Я ж собі не прощу! А якщо у нас буде дитя?!
Ви, така молода!.. Ви, що любите сонце і квіти!
– Я люблю Тебе, Нансен! І чекатиму все життя.

Все, що є найсвятіше в мені, називається – Нансен.
Хай співає сирена, вона перед нами в боргах.
Я сама розіб’ю об «Фрамові» груди шампанське,
як покличе тебе вічний пошук у вічних снігах.

Моя Пісне Пісень! Вічний саде мій без листопаду!
Їй відкриєш свій полюс. Тебе не знесе течія.
Подолаєш сніги. Все залишиться, милий, позаду.
«Фрам» – це значить «Вперед». А на обрії буду я.

Ліна Костенко.

А як неймовірно Ольга Богомолець та Ігор Жук виконують цю пісню:

Читайте також: «У Києві на конференції з проблем охорони здоров’я переймали досвід у горохівчан та ... підспівували їм!»