І ДОБРИЙ СЛІД ЗАЛИШИВ НА ЗЕМЛІ

Сьогодні виповнилося б 70 років Івану Фуріву, якого волиняни пам’ятають за багатьма вагомими справами.

Галина СВІТЛІКОВСЬКА

– Запрошую поїхати у Маневицький район, у Велику Ведмежку на відкриття сільського водогону,— зателефонував мені навесні 1998 року Іван Іванович Фурів, який тоді очолював управління у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи.
Діло було перед парламентськими виборами і, звісно, під час організованої в селі урочистості в центрі уваги був кандидат в народні депутати. Але все ж і Фурів почувався іменинником, дивлячись на усміхнених молодиць, задоволених господарів, веселих дітлахів.
– Вибори-виборами, а людям водопровід залишиться, бо ж Рівненська атомна з багатьох колодязів воду “випила”. Та й взагалі в місцевостях, забруднених радіацією, безпечніше людям пити глибинну чисту воду,— міркував Іван Іванович, коли ми йшли сільською вулицею, милуючись погідним небом, набубнявілими бруньками на деревах, весняним поліським пейзажем.
За гарним народним звичаєм у селі вітаються з усіма, отож і нам зовсім незнайомі перехожі привітно казали: “Доброго здоров’я!”. І це вітання-побажання, зрозуміло ж, теж зігрівало душу головного захисника “чорнобильців” області. Бо в роботі Фурів ніколи не економив ні здоров’я, ні сил.
Родом з Львівщини, він міцно вкоренився на волинській землі. Після закінчення Львівського політехнічного інституту працював начальником виробничо-експлуатаційної контори “Луцькгазу”, начальником обласного житлового управління виконкому облради. У березні 1965 року був обраний головою Луцької міської ради. Згодом працював на високих партійних посадах, керував профспілками, був заступником голови облвиконкому. Працюючи в органах державного управління, Іван Фурів організовував роботу з будівництва Луцького підшипникового заводу, картонно-руберойдового, електроапаратного, заводу виробів з пластмас, меланжевого комбінату. Активно споруджувалися тоді і спортивні бази, дитячі табори, та й пансіонат “Шацькі озера” з’явився в області у великій мірі за “Фурівського сприяння”.
– Я все життя, по суті, працював під керівництвом Івана Івановича. Він був вимогливим, не давав поблажок, цінував людей за чесну, професійну роботу. Коли я очолював райдержадміністрацію в Камені-Каширському, багато з його допомогою вдалося збудувати в районі. А загалом під час перебування Фуріва на посаді начальника управління у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС в області було введено в експлуатацію тринадцять об’єктів охорони здоров’я, дев’ятнадцять загальноосвітніх шкіл, п’ять шкільних їдалень, у двадцяти п’яти школах було добудовано класні кімнати, проведено багато кілометрів газопроводів та водогонів,— розповідав Ростислав Кухтей, який нині опікується проблемами “чорнобильців” в управлінні праці та соціального захисту населення облдержадміністрації.
Про Івана Фуріва чимало людей згадують з вдячністю і теплотою. Багатьом він допоміг у житті. Щиро переймався проблемами оздоровлення та харчування дітей зони радіоактивного забруднення, дбав про медичне забезпечення потерпілих внаслідок чорнобильської катастрофи. Люди йшли до нього зі своїми бідами, бо знали про людяність і чуйність Івана Фуріва.
Пішов з життя Іван Іванович передчасно, і ювілей нинішній сумний для рідних, друзів. Але живе добра пам’ять про людину з високими діловими і людськими якостями, яка залишила на землі по собі вагомий слід.