ПРО ’ПОДВІЙНЕ ДНО’, ПАТРІОТИЗМ І АДМІНІСТРАТИВНУ ’ЛИПУ’

Дискусійні думки з приводу колективного листа керівників аграрних підприємств, надрукованого у "Волині"

Що проти мене, оскільки очолюю групу депутатів обласної ради, котрі минулого року наважилися сказати правду про реальний стан в агропромисловому комплексі, а влітку нинішнього виступили проти антиринкових методів формування регіонального зернового ресурсу по занижених закупівельних цінах, готується якась підлість, я відчував. Адже з вуст декотрих чиновників від виконавчої влади упродовж останніх місяців уже звучали, потрапляючи і в засоби масової інформації, завуальовані ще звинувачення, спрямовані на дискредитацію мого імені перед виборцями, керівниками сільгоспформувань області та широким загалом волинян. Але не звертав на це уваги. Депутати, зокрема члени комісії з питань агропромислового комплексу, продовольства і соціального розвитку села, стривожені байдужим ставленням виконавчої влади до сільських проблем, ініціювали позачергову сесію обласної ради, де і сподівалися обговорити все відверто, цілком, прозоро.
Однак саме така розмова виконавчу владу не влаштовувала. Не важко зрозуміти, чому невдовзі кілька депутатів, котрі були серед ініціаторів позачергової сесії і підписалися під відповідним документом, підписи свої звідси відкликали.
Двадцять п’ятого вересня в обласних газетах “Досвітня зоря” та “Волинь” було надруковано статтю “Подвійне дно” патріотизму”, з якої випливає, що за діями “деяких захисників села” і насамперед Андрія Турака “приховується” щось інше . В дусі колишніх часів мене тією публікацією зроблено мало не ворогом народу. А що стоять під нею підписи кількох керівників агроформувань області, то це і мусить переконати читачів у правильності того вердикту. Зайве говорити, що за всім цим відчувається чиясь режисерська рука. Та й мені, порозмовлявши з декотрими підписантами, не важко було з’ясувати, що жодної статті до вказаних вище видань вони не писали. А керівник сільгосппідприємства “Україна” Ковельського району Софія Пашко, підпис якої фігурує у “Досвітній зорі”, про статтю навіть не здогадувалася. І нікого не уповноважувала на використання у підпису її імені. От вам і “Подвійне дно ...”, і адміністративна “липа”.
Але зверну увагу на цитату : “... ті, хто стверджує і виступає,.. лукавлять, розповідаючи про силові методи закупівлі в селян зерна, ще й за смішними цінами, вживаючи подекуди термін “продрозверстка”. Щоб уточнити хто ж “лукавить”, підписантам та їх “режисерам” варто звернутися, наприклад, до селян, які мешкають на території Холонівської сільської ради Горохівського району. Депутати цієї сільської ради, виконуючи вказівку владних верхів, розносили два місяці тому розтиражовану на машинці директиву і під розписку (! ) вручали місцевим господарям. Вона вимагала від селян у визначений день чітко вказаної години здати два кілограми зерна з кожної сотки посіву пшениці за ціною 50 гривень за центнер. А коли цей факт протизаконності набув розголосу (телефонували люди й мені), депутати, знову вказівку верхів виконуючи, мусили йти від хати до хати, аби вилучити і зліквідувати документальне підтвердження саме продрозверсткових методів зернозаготівлі в регіональний ресурс .
А хіба не особисто голова Горохівської райдержадміністрації Юрій Горбенко телефонував мені і з притиском на цих словах “рекомендував здати” зерно за тією ж ціною, добре знаючи, що в ПОСП імені Шевченка, яке очолюю, на продаж є тільки насіння, котре при сьогорічній ситуації пускати у продовольче було просто гріх? Він теж виконував вказівку владних верхів. Як виконували її працівники міліції, котрі затримували на цуманському перехресті автомашини із закупленим у нашому та інших господарствах сільгосппідприємствами інших областей, що постраждали від несприятливих погодних умов, насінням озимої пшениці.
Першого разу їх визволяла з-під арешту народний депутат України Катерина Ващук, другого — народний депутат України Володимир Бондар. Він, з’ясувавши, що з документами на зерно все гаразд, а міліціонери лише виконують наказ свого керівництва, і зробив візит тодішньому начальникові обласного управління внутрішніх справ Олександрові Справедливому. Від нього почув : “Я маю вказівку облдержадміністрації .Не виконаю її — буду звільнений з посади. Хоч і за те, що виконую, можу бути звільненим”. І не хтось інший, а заступник голови облдержадміністрації Володимир Панчишин говорив у Городищах Луцького району про такі от затримання як цілком правомірні.
Під лицемірним приводом, що владці тільки “здійснювали координацію роботи за формуванням регіонального замовлення”, але така “турбота” влади стала комусь поперек горла “кісткою”, звинувачено мене і в тому, що “не продав у хлібну комору області ні кілограма зерна”, відтак, слід здогадуватись, належу до тих, кому “було б вигідно”, щоб державні засіки були порожніми”. Але панове підписанти і їхні “режисери” напевняка знають, що Указ Президента України від 19.05.2003 року зобов’язував владців здійснювати “формування регіональних ресурсів виключно (підкреслення моє — А.Т.) через акредитовані біржі”, тобто на ринкових умовах. І що вони мусили невідкладно “вжити організаційних заходів” для створення таких бірж.
Ось у цьому, виходячи з Указу, полягала головна турбота влади. Як і в тому, щоб, використовуючи прийняті для ринкових умов господарювання заходи, заохотити селян до найактивнішої добровільної участі у формуванні регіонального фонду. Натомість, грубо знехтувавши президентським Указом, вдалися до силових і справді продрозверсткових прийомів, бо так, мабуть, декому звичніше. Як простіше виявилося адміністративно-командним способом встановити збиткові для селян закупівельні ціни, які згодом виросли виключно завдяки тій роботі, котру у статті названо “нагнітанням істерії” .
Так, я і справді нинішнього року “в хлібну комору області” зерна не продавав. Насамперед з тієї причини, що, як вже зазначав, ПОСП імені Шевченка є спеціалізованим підприємством з виробництва насіння, і зерно, яке маємо на продаж, — тільки насіннєве . Тим часом у статті мене віднесено до ряду тих , хто, “вивозячи зерно з області із спекулятивною метою ... хотів... незаконно нажитися”. Але, мабуть, і підписанти знають,що наказом Міністерства з аграрної політики України, виданим у липні, на елітне насіння озимої пшениці встановлювалася ціна 1750 гривень, а на насіння першої репродукції — 1500 гривень за тонну. Я ж, керуючись тим, що, як у статті говориться, “братам-українцям в інших областях” треба допомогти, продавав його відповідно по 1650 та 1350 гривень. Продав так 600 тонн, але подальший продаж припинився, дякуючи “братолюбному” псевдопатріотизмові наших владців, котрі замість того, щоб допомогти в реалізації насіння, відбили від нашого та інших підприємств покупців. Варто було б послухати підписантам і їхнім “режисерам”, що говорив про такий ось “патріотизм” волинських владців голова Яготинської райдержадміністрації Київської області, коли, телефонуючи мені, з’ясував, чому міліція заарештувала їхні машини з цілком законно купленим насінням .
Після цього, обминаючи Волинь, подальшу закупівлю насіння кияни здійснювали в іншому регіоні. А що “слава” про наш “патріотизм” поширилась, то не схотіли завдавати собі зайвих клопотів й інші.
Щодо “хлібної комори” та “державних засіків”, то минулого року я за безцінь продав у них зерна більше, мабуть, ніж усі підписанти, разом узяті, — 2435 тонн. Однак чи не тому ті “засіки “ й “ комори “ на повірку виявилися порожніми, що насправді належать комерсантам, котрі, дякуючи безвідповідальній владі , і залишили Україну без стратегічного зернового запасу? Тепер якщо і доведеться суперелітне, елітне та першорепродукційне насіння /маємо його 1000 тонн/ продавати продовольчим зерном, то продаватиму його тільки тоді, коли вважатиму за необхідне і за ціною, яка буде на ринку .
Дещо і про показники, які наведено у “Подвійному дні...”. Зокрема, тут зазначено, що “в порівнянні з відповідним періодом минулого року загальні обсяги виробництва продукції тваринництва зросли на 6,1 відсотка, в тому числі в агроформуваннях — на 17,8. Усіма категоріями господарств реалізовано 47,4 тисячі тонн худоби та птиці, що на 12 відсотків перевищує минулорічні показники. На 72,8 тонни зросла реалізація молока... зібрано хороший урожай зернових”. Але зовсім інакше виглядає це “благополуччя” у восьмому числі бюлетеня облдержстатуправління “Статистика”. З нього, зокрема, довідуємося, що виробництво зерна сільгосппідприємствами регіону на перше вересня нинішнього року, порівняно з відповідним періодом минулого, є на 22,1 відсотка меншим. Що виробництво молока зменшилося тут, за підсумками восьми місяців порівняно з відповідним періодом минулого року, на 22,8 відсотка. Що середній надій молока від кожної корови за цей же час і в тому ж порівнянні знизився від 1427 кілограмів до 1356. Що поголів’я великої рогатої худоби (чи не за рахунок масового її вирізування і збільшили продаж м’яса?) скоротилося в агроформуваннях області на 30409 голів , у тому числі маточного поголів’я — на 9183. І що залишилося в цих формуваннях корів тільки 44,5 тисячі. Отже, іще років три-чотири такого “зростання” і в більшості агроформувань корови навіть на показ не буде. Хіба це не катастрофа ?
Але навіть і голова СВК “Україна” Локачинського району Ірина Гайдук цього воліє не помічати, хоч в агроформуваннях Локачинського району на перше вересня нинішнього року залишилося всього 2622 голови великої рогатої худоби (в ПОСП ім. Шевченка — 2395 голів), за рік вирізали її 1527 голів і маточне поголів’я скоротили порівняно з відповідним періодом минулого року на 40,3 відсотка. 3апитав я у пані чи товаришки Ірини , як погодилася вона на підпис під тією організованою односторонньою статтею “Подвійне дно” патріотизму”, і несподівано почув: “Я не проти вас, я — проти Руху”. Отже, якщо “проти Руху”, то і збрехати можна . Подібне ми вже проходили. Дякуючи подібному, і маємо те, що маємо .
Андрій ТУРАК, депутат обласної ради, керівник ПОСП ім.Шевченка, с.Угринів Горохівського району.