Народжений в день Чорнобиля: «Почесний громадянин Маневицького району» мріє побачити перемогу молодих ветеранів - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.87 € 29.93
Народжений в день Чорнобиля: «Почесний громадянин Маневицького району» мріє побачити перемогу молодих ветеранів

Дмитро ФАЛЬКОВСЬКИЙ вірить, що внук його зростатиме під мирним небом України.

Фото з архіву Дмитра Фальковського

Народжений в день Чорнобиля: «Почесний громадянин Маневицького району» мріє побачити перемогу молодих ветеранів

Щоб досконало взнати людину, потрібен не один рік. Дмитра Лукича Фальковського, голову Маневицької районної ветеранської організації, знаю більше 40 літ

Появився на світ Дмитро Лукич пам’ятного, переможного 1945 року, 26 квітня. Після Чорнобильської катастрофи день його народження чітко врізався в мою пам’ять, а співпадіння  цих чисел ніби знак його долі,  яка вишита  червоними і чорними нитками.

 У двохрічному віці залишився сиротою

На виховання його взяли  дідусь з бабусею у селі Мала Ведмежка. Восьмирічку закінчив у Великоведмезькій школі, а середню освіту здобув – у Новочарторийській. Відразу вступив до  Рожищенського  зооветеринарного технікуму.

         Тодішній голова колгоспу «Зоря комунізму» Федір Басюк пильно стежив за  майбутнім молодим спеціалістом і ще до закінчення навчання запропонував посаду ветлікаря в господарстві. Попрацювавши два роки, молодь села обрала його  звільненим секретарем комсомольської організації. Це був в районі найбільший,  найактивніший осередок молоді,  який удосконалювався Перехідних Червоних прапорів ЦК ВЛКСМ. Згодом шість років  обіймав посаду заступника голови  колгоспу, одночасно заочно навчався у Львівському сільськогосподарському інституті.

         Був такий час, коли люди з вищою освітою та з партійним квитком, практично не розпоряджалися собою. Їх направляли, переводили з місця на місце. В 1979 році Дмитро Лукич направлений на  посаду директора радгоспу «Маневицький», згодом – радгоспу «Дружба». Шість років трудився в управлінні сільського господарства

Маневичанами зібрано майже півмільйона гривень для АТО

Після розпаду колективних господарств, в передпенсійному віці працював головним спеціалістом  відділу інвалідів та ветеранів управління праці та соціального захисту населення. В 2003 році обирається головою ветеранської організації селища Маневичі, а з грудня 2005 року – головою районної організації ветеранів війни і праці.

Дмитро ФАЛЬКОВСЬКИЙ вірить, що внук його зростатиме під мирним небом України.

 Я по суті справи була організатором ветеранського руху в районі і можу впевнено стверджувати, що це один з найпотужніших, найвпливовіших лідерів з посеред чотирьох його  попередників. Йому характерне вміння спілкуватися  з людьми, підтримувати зв’язки, приймати  виважені рішення, відстоювати  свою думку, проявляти ініціативу та наполегливість у вирішенні проблемних питань, особливо, що  стосується соціального захисту ветеранів війни і праці.

З березня місяця 2014 року Дмитро Фальковський очолив координаційний центр з надання допомоги учасникам  антитерористичної операції та їх  сім’ям, створений на базі районної організації ветеранів війни і праці. За 2014 рік було зібрано майже півмільйона гривень, які були використані на закупку та відправку в зону АТО  бронежилетів, касок, військової форми та матеріальної допомоги воїнам, їх сім’ям та переміщеним особам.

Довіра і від старшого покоління, і від борців сьогодення

Дмитро Лукич і зараз намагається бути в курсі всіх подій району. Багато читає, підтримує тісний зв’язок з місцевою владою, з громадськими організаціями району. Часто-густо важкий тягар поховання пенсіонерів звалює на свої плечі. Постійно підтримує зв’язок із вдовами, в міру  можливого  підсобляє їм.

Плідна багаторічна праця Дмитра Фальковського високо оцінена державою. Ще більше нагород він удостоївся на ветеранській ниві. У 2010 році нагороджений  Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, в 2015-му одержав  всеукраїнську відзнаку «Почесний ветеран України», а в 2017-му йому присвоєно  звання «Почесний громадянин Маневицького району».

 Із 52 літ трудового стажу 15 років у ветеранській стихії, яка нерідко приносить біль і переживання, але людська вдячність підносить і надихає, а довіра людей зобов’язує.

Наталія СТЕПАНЮК


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.