Найпершою із бронзовим успіхом нашу танцювальну пару фігуристів Олену Грушину і Руслана Гончарова привітала олімпійська чемпіонка з цього ж виду спорту, представниця Росії Тетяна Навка (виступала у парі з Романом Костомаровим), яка, виявляється, народилася і ази майстерності у фігурному катанні здобула... у Дніпропетровську...
Найпершою із бронзовим успіхом нашу танцювальну пару фігуристів Олену Грушину і Руслана Гончарова привітала олімпійська чемпіонка з цього ж виду спорту, представниця Росії Тетяна Навка (виступала у парі з Романом Костомаровим), яка, виявляється, народилася і ази майстерності у фігурному катанні здобула... у Дніпропетровську. Україну Тетяна залишила у 1998 році, коли місцеві фахівці не спромоглися знайти їй гідного партнера, а росіяни гав не ловили...
Олександр ЗГОРАНЕЦЬ
Ми вірили у цю медаль, тому спеціально запропонували в минулому номері вам інтерв’ю з Оленою та Русланом. Звісно, кожна олімпійська нагорода по-своєму цінна і дорога серцю українського вболівальника, адже їх так мало дарують нам наші спортсмени, але жодна медаль не була такою вистражданою, як “бронза” Грушиної та Гончарова. Подумайте лишень — одесити катаються разом упродовж 17-и років! За цей час вони бачили все: і тренерські інтриги, коли ними жертвували заради інших спортсменів, і несправедливість суддів, які довгі роки вперто не помічали переваг нашої пари, і навіть змушену імміграцію до США, адже в Україні нема належних умов для тренувань. Проте вони, зціпивши зуби, вперто йшли до своєї мети протягом трьох Олімпіад. Одинадцять останніх років уже як чоловік і дружина. Заради здійснення мрії навіть відклали народження діток. Тепер, жартують, настав час надолужувати прогаяне... – У нас був довгий шлях до олімпійських медалей, — сказала наступного дня після тріумфу Олена Грушина. — Тривалий час нас “не пускали” на п’єдестал. Не хочу нікого образити, але, можливо, це пов’язано з тим, що Україна позбавлена впливу, чи з тим, що наші тренери не так боролися. Останній олімпійський цикл готувалися під опікою росіянина Миколи Морозова (до речі, він деякий час танцював у парі з нинішньою олімпійською чемпіонкою Тетяною Навкою). І коли почали перемагати на етапах Гран-прі, в нас був легкий шок. Здобули “бронзу” на чемпіонаті світу, Європи, а тепер на Олімпіаді. Шлях до цих нагород справді був дуже важким. – У боротьбі за медалі американці в сумі набрали лише на 21 соту бала більше, ніж ви. Не відчуваєте розчарування від того, що так мало не вистачило до “срібла”? – Ми розмовляли з Русланом про це. Справді, могли б бути срібними призерами Олімпіади. А з іншого боку, багато пар падало під час виступу й взагалі не потрапили до числа призерів. Переконана, що ми здобули дуже хорошу медаль. А “срібло” чи “бронза”? Нам більше до вподоби “золото”... (сміється). Однак ми не розраховували на “золото”, тож дуже тішимося бронзовій нагороді. – А є бажання через чотири роки усе ж поборотися за золоту? – Ні. Такого бажання немає. Я не хотіла б пережити ще один передолімпійський цикл і виступати у Ванкувері. Ми залишаємо любительський спорт і навіть не будемо виступати на березневому чемпіонаті світу — це вже остаточне рішення. Переконана, зі спорту потрібно йти красиво і вчасно.
