Вірменський поет Ваган Карапетян побувавна могилах 1500 відомих людей, а тепер хочеукласти „Літературну карту України” ...
Вірменський поет Ваган Карапетян побувавна могилах 1500 відомих людей, а тепер хочеукласти „Літературну карту України” .
Він погано розуміє українську, але це не заважає йому любити нашу мову, звичаї і наших людей. У Рівному він мешкає кілька місяців, але уже гордо йменується сподвижником. А ще він щиро кохає нашу краянку, бо знає, що українські жінки - справжні берегині. Ваган Карапетян — не просто колекціонер-мандрівник, він — відомий поет, твори якого вивчають і цитують вірменські діти.
Ольга ГЕМБІК
БРЕЖНЄВ ПОХОВАВМАТІР З ХРЕСТОМ Незвична пристрасть – фіксувати на слайдову плівку надгробки відомих людей — захопила Вагана ще у юності – у 17 років він випадково опинився на кладовищі одного вірменського села, і серед скромних пам’ятників і хрестів побачив справжній витвір мистецтва – біля ніг п’ятиметрової статуї чоловіка плакала жінка. Ваган зрозумів, що можливо більше ніколи не потрапить сюди, і вирішив зафіксувати усе на плівку. Плівка у сільському магазині була лише слайдова, і відтоді Ваган, коли часом приїздить на котресь із кладовищ, за звичкою завжди має з собою таку. Протягом тридцяти років потому Ваган Карапетян побував на кладовищах Англії, Австрії, Франції, Словенії, Голландії, Швеції, Румунії, Росії, Вірменії, України, відвідавши понад 1500 могил відомих акторів, музикантів, письменників, політиків... - Я уже звик шастати з фотоапаратом кладовищами, - каже пан Ваган. – І навіть знаю, у якій країні техніку треба приховати у рукав. От, зокрема, на кладовищі у Вестмінстерському абатстві в Англії фотографувати не дозволяють. Тож фіксувати надгробки Шекспіра, Байрона, Ньютона довелося підпільно. У Лондоні я насилу відшукав цвинтар, де поховано Карла Маркса. Голова ідейного натхненника світового пролетаріату з надгробка - замалим не у зріст людини - вразила своїми розмірами. Певне, творці хотіли підкреслити розум свого ідеолога. У Франції на відомому цвинтарі П’єр-Лашез на вході теж намальовано перекреслений фотоапарат, але, незважаючи на заборону, спалахи від фотокамер не дають там спокійно відпочивати померлим. Там я зафіксував на плівку надгробок Бальзака, Едіт Піаф. Дуже мене вразила могила Рудольфа Нурієва у Парижі - здалеку здається, що вона вкрита перським килимом, і лише коли торкаєш його рукою, розумієш, що то камінь. Але найвеличніший у Франції мармуровий комплекс - поховання Наполеона у Будинку ветеранів. На могилі полководця вигравірувані назви усіх міст, що їх він підкорив. Тут же поховані усі його маршали. І лише могили одного - Мюрата, того, хто привів Наполеона до влади, там немає. Я перегорнув гору інформації і дослідив, що в останні роки він зрадив імператора. Тому французький народ не пробачив йому. Є надгробки, деталі на яких зовсім не дивують – часто на могилах дитячих письменників зображені персонажі їхніх творів, на могилах композиторів висічені ноти, написані ними, могили скульпторів традиційно вінчають натурниці... Однак найчастіше могила відомої людини підказує якусь деталь, ніби дає останню характеристику похованому. Приміром, надгробок відомого режисера Андрія Тарковського вінчає напис: „Він бачив ангела”, на надгробку розвідника Ріхарда Зорге написано: „Його любили діти і собаки”... Бронзовій співачці Клавдії Шульженко, виконавиці відомого „Синего платочка”, прихильники часто вкладають у руку синеньку хустинку. То цікавий задум творців – щоб завжди у її руках майоріла та яскрава хустинка... У Володимира Висоцького зв’язані за спиною руки, Лева Яшина зображено з м’ячем, Юрій Нікулін присів навпочіпки біля собаки, а Андрій Миронов і після смерті не покинув театральної сцени... - Я дуже довго шукав могилу Андрія Сахарова, — розповідає Ваган. — Знайшов її на Востряковському цвинтарі у Москві серед пам’ятників з вірменськими прізвищами. Мало хто знає, що його дружина – Єлена Блоннер - дочка першого секретаря ЦК КПРС Вірменської РСР — поховала чоловіка серед своїх родичів. А на Новодівиче кладовище, вхід на яке було закрито, мене, як виявилося уже потім, провела дружина класика Олексія Толстого, повідомивши, що я палкий шанувальник творчості її покійного чоловіка. За словами колекціонера надгробків, доволі цікавий монумент у Микити Хрущова — у червоні, чорні й білі смуги. Над ніби відсіченою головою бронзового генсека чорна смуга, в очах – біль. Цікаво, що автор надгробка – Ернст Нєізвєстний, якого Хрущов у 60-х немилосердно критикував за прогресивне мистецтво... І навіть у часи, коли радянська влада офіційно оголосила, що Бога немає, творці надгробків примудрялися вплітати у канву витвору мало помітний для неприскіпливого ока хрест. Добре придивившись, його можна виокремити й з надгробка матері генсека Леоніда Брежнєва. Комуніст номер один у Союзі не зміг перечити волі матері, й поховав її як християнку. А от біля величного розп’яття на могилі Ігоря Талькова узагалі захоплює дух. Фотографує Ваган Карапетян і надгробки зовсім невідомих людей. От, зокрема, дуже вразило мисливця за надгробками зафіксоване на плівку в Румунії. На мармуровій глибі прилаштовані мармурові чарка і пляшка. Замість присвяти - напис: „Перехожий, пробач, що не можу перехилити з тобою чарки – бачиш, у якому стані знаходжуся”. Але часом людська недбалість чи безграмотність зле жартує над похованими. Зокрема, на одній з могил рівненського кладовища можна прочитати таке: „Загинув трагічно від рідних”... Жодного тобі розділового знака. Незавидна доля спіткала місце останнього поховання Бориса Польового. Образливо колекціонерові, що ніхто не наглядає за скромною могилою Леоніда Бикова у Києві . Багатьох відомих людей Ваган Карапетян знав особисто. Серед них — Левітан, Нікулін, Віцин, Моргунов, поет Михайло Луконін. Тож зафіксувати на плівку останній дар від вдячних шанувальників цим великим людям, а потім видати ілюстрований альбом — для нього – справа честі.
ЛІТЕРАТУРНАКАРТА ВОЛИНІ Але це не єдина грандіозна задумка пана Вагана. Зараз він займається створенням унікальної „Літературної карти України”, і сподівається на розуміння жителів кожної області. - Відомо, що літературні процеси визначають інтелектуальний рівень народу, - каже поет. – Тим не менше, літературна Україна густо вкрита „білими плямами”. Чому, наприклад, ми не цікавимося, який твір і якого саме автора першим переклали іноземною мовою і опублікували за кордоном? Якщо автора першої книги, виданої за кордоном, можна сміливо назвати першопрохідцем, то хто вони – наші літературні першопрохідці, котрі з’явилися, приміром, в Ефіопії, Франції, Монголії, Вірменії тощо? Чи є у світі країни, у яких і досі не видані книги українських авторів? І навпаки: хто вони – іноземні літератори, твори яких першими переклали українською? Питань багато, і ми вперто шукаємо відповіді на них. Тому-то засновник Рівненської літературної спілки Ваган Карапетян звертається до усіх споріднених організацій Волинської області, письменників, поетів, літературознавців і просто небайдужих любителів рідної літератури за допомогою. Важливою буде також інформація, кого з місцевих письменників найбільше друкують на Волині, книгу котрого з них видали у пізньому віці й чому, тощо. Збір матеріалів у нашому краї уже розпочато, але набутки ще дуже мізерні. — Буде несправедливо, якщо через брак інформації Волинь опиниться у нижній частині літературної таблиці, - констатує вірменський поет. Для того, аби спільними зусиллями стерти „білі плями” на літературній карті регіону, варто навести контакти з головою Рівненської літературної спілки. Ваган Карапетян сподівається, що з часом накопичена інформація трансформується у Музей української літератури.
