Останній рік, в період після президентських виборів, чимало різноманітних чуток розповсюджувалось про Зимненський Святогорський монастир і, зокрема, про його настоятельку ігуменю Стефанію...
Останній рік, в період після президентських виборів, чимало різноманітних чуток розповсюджувалось про Зимненський Святогорський монастир і, зокрема, про його настоятельку ігуменю Стефанію. З цього приводу деякі засоби масової інформації опублікували навіть свого роду заяву одного із священиків святої обителі, у якій спростовувались поширені чутки. На цю тему з кореспондентом газети погодився поспілкуватись архієпископ Володимир-Волинський і Ковельський Симеон.
На цю тему з кореспондентом газети погодився поспілкуватись архієпископ Володимир-Волинський і Ковельський Симеон.
Алла ЛІСОВА
-А чи не стане обговорення на сторінках газети свідченням того, що ми підтримуємо неправдиву інформацію, яка стосується монастиря? - зауважив владика. – Хоча наша церква і конкретно — єпархія, яка цьогоріч відзначатиме десятиріччя з часу її відродження, як і моє перебування на архієрейському посту, є відкритою і послідовною. Розпочавши все з нуля, за відносно короткий термін при вагомій підтримці міської влади і тодішньої обласної ми стали повноправною єпархією. - Ваше високопреосвященство, однак, якщо повернутися до Зимненського монастиря, то розмову про нього хочеться розпочати з такого. Останнім часом святу обитель, як відомо, ощасливлювали своїми візитами досить часто перші керівники держави. Отже, вона була нібито під особливим покровительством екс-президента Леоніда Кучми та його оточення? - Так, він тричі приїжджав на Волинь – і завжди бував у монастирі в Зимному. Один раз навіть заночував там, у будинку за мурами, який потім стали називати президентським. Маючи зустріч високої історичної ваги у Павлівці з екс-президентом Польщі Кваснєвським, - і тоді сановитий кортеж не обминув монастиря. Та й не тільки він. Усіх поважних гостей, які прибували і прибувають у наші краї з візитами, стараються привезти у Зимне, як і в древній Володимир. Більше того, до ігумені звертаються з проханням приготувати шанованим гостям монастирську трапезу. І, слава Богу, що є в нас таке святе місце, яке сягає своєю історією у 1001 рік, котре не соромно показати найповажнішим особам. До речі, бувають з візитами тут і нинішні високопосадовці. Добрі стосунки у нас склались з головою облдержадміністрації Володимиром Бондаром, мером Володимира-Волинського Петром Саганюком, які багато допомагають. Молитимемось завжди за колишнього губернатора Бориса Клімчука. - Наскільки відповідає дійсності те, що з екс-президентом ігуменю Стефанію пов’язують близькі родинні стосунки? - Жодних родинних зв’язків немає. А що стосується особливого піклування, то скажу наступне. Зимненський Святогорський монастир є ставропігійним, тобто таким, що напряму підпорядковується митрополиту Київському і всієї України Блаженнійшому Володимиру. А слово Блаженнійшого для попередніх керівників держави - мало не закон. Та й для самого митрополита було справою честі, аби постала з руїн найдревніша на Русі святиня. - Казали, що матушка Стефанія була вхожою майже у всі “високі” кабінети. А на весіллі у пана Медведчука, який очолював Адміністрацію Президента, перебувала серед почесних гостей... - Екс-президент за дві свої каденції, як і багато посадовців усіх рангів, чимало зробили для відродження обителі. Мої слова підтвердить кожен, кому доводилось бувати у монастирі в 1990-му, коли він лежав у руїнах, і тепер. Звичайно, ці позитивні зміни сталися не без участі настоятельки, яка є людиною вольовою і разом з тим жалісливою, наділена такою харизмою, що з усіма знаходить спільну мову. Їздила, просила – і небезрезультатно. Відігравали свою роль і особисті знайомства, як-от з Оксаною Марченко, завдяки чому матушка й була присутня на весіллі. Але усі ці люди не робили щось для матушки Стефанії особисто, а я вважаю, що для великої справи – для святої обителі, і в цілому – для краю та його мешканців. - Преосвященний владико, даруйте, але саме через те, що монастир займав на минулих виборах позицію тодішнього провладного кандидата, опісля “поповзли” чутки: то настоятельку затримали на кордоні з цінностями, то в монастир таємно вночі прилітали Кучма і Янукович... - Це не більше, аніж плітки. Нічого цього не було. Стосовно минулих виборів, то ми спостерігали протистояння старої системи і нового складу політиків, які хотіли прийти до влади. Була певна агітація як з одного, так і з другого боку. Але прикро, що комусь вигідно нагнітати пристрасті негативного характеру навколо монастиря. Вистачає недоброзичливців, якими керує незрозуміла заздрість. - Бачачи, на яких, як тепер кажуть, “крутих” іномарках їздить ігуменя, чимало інсинуацій і навколо машинного парку обителі... - Сьогодні там два легкових автомобілі – Хонда і Фольксваген. Хоча їх дарувалось дуже багато приватними особами, у яких свої фонди, бізнес. Одну іномарку подарував навіть Леонід Кучма. Але знаю і те, що джипи були продані, аби покласти бруківку і виконати необхідні роботи по головному корпусу, який роз’їдав грибок, зробити надбудову, де зараз розміщений готель. А взагалі, за період з 1990 року, коли ігуменя Стефанія з матушкою Миколаєю з Корецького монастиря ступили на знищену обитель, були залучені мільйони гривень. А пам’ятним є період, коли черниці не мали навіть грошей на хліб і розпочинали зі стареньким “Москвичем”. - Знаю, що свого часу через монастир йшла вагома гуманітарна допомога... - І знову ж таки тут зіграла вирішальну роль неординарна особистість ігумені. Багато потрібних речей було передано інтернатам, у будинки престарілих, дитбудинки. Значну матеріальну підтримку отримали окремі хворі люди, інваліди, їхні сім’ї. Хоча зайвої мови було немало. Чимало користі приносить відкритий при монастирі офтальмологічний центр, у якому безкоштовно приймають столичні професори, до яких неможливо потрапити простим людям. Тут відбуваються наукові семінари, конференції... Та й як перетворилось саме село! - Ваше високопреосвященство, а чи правда, що ігумені пропонували балотуватись у депутати Верховної Ради від блоку Юрія Кармазіна? - Пропонували ігумені йти і до Верховної Ради, і до обласної. Ми її підохочували: ідіть, матушка, ви в нас завжди на “передовій” – зможете більше зробити і для церкви, і для людей. Але цього не сталось. Однак і зараз ігуменя продовжує їздити до Києва, бо вистачає питань по монастиреві – і, слава Богу, приїжджає не з порожніми руками.
