17 березня минулого року в добірці „Доброго дня вам, люди!” наша газета повідомляла, що до власного кореспондента „Волині” в Горохові Петра Боярчука звернулася жителька Старого Загорова Локачинського району Раїса Левчук...
17 березня минулого року в добірці „Доброго дня вам, люди!” наша газета повідомляла, що до власного кореспондента „Волині” в Горохові Петра Боярчука звернулася жителька Старого Загорова Локачинського району Раїса Левчук.
Під час Другої світової війни її мама Анастасія Шульгат була вивезена в Німеччину, в містечко Зецліх. Коли туди прийшла Червона армія, то серед солдатів був і вдягнений у військове хлопчик років 7 чи 8. Раїсиній мамі він розповів, що родом зі Скобелки біля Горохова. Війна його повністю осиротила, тому червоноармійці, котрі проходили через Скобелку, взяли з собою як сина полку. Анастасія Шульгат бачила того хлопчика востаннє 18 квітня 1945 року. І ось тепер житель Луцька Олександр Міщук розповів кореспонденту, що в 1954 році він служив на військовій базі біля станції Михальонки Житомирської області. Бачив там неповнолітнього юнака, якого називали сином полку і який міг бути ровесником згадуваному Анастасією Шульгат хлопчикові. Одного ж разу став випадковим свідком того, як старшина за щось (може, й ні за що) того хлопця вилаяв та морально принизив і послав за покару на пост. Там юнак і застрілився чергою з автомата. Війна зробила його сиротою, а полкове „батьківство” як дитинства позбавило, так і юності.
