За своє життя лідер Партії захисників Вітчизни Юрій Кармазін взяв чимало вершин. Його стрімка кар’єра почалася іще в студентські роки, а у двадцять сім він уже був районним прокурором в Одесі. У Верховній Раді, де Кармазін працює останніх 12 років, його називають найактивнішим парламентарієм...
За своє життя лідер Партії захисників Вітчизни Юрій Кармазін взяв чимало вершин. Його стрімка кар’єра почалася іще в студентські роки, а у двадцять сім він уже був районним прокурором в Одесі. У Верховній Раді, де Кармазін працює останніх 12 років, його називають найактивнішим парламентарієм.
За межами України Кармазін здобув почесне звання „найбільш не корумпованого політика України”. До речі, він єдиний на всю нашу країну має таке звання. Нагороду було вручено від Міжнародного парламенту за безпеку і мир разом із посвідченням сенатора інтернаціонального парламенту. Напередодні весняного жіночого свята Юрій Кармазін погодився на інтерв’ю для нашої газети. Без політики теж не обійшлося.
Надія БЕДРІЧУК
- Юрію Анатолійовичу, у політиці зважають на стать? Чи йде поділ не на чоловіків і жінок, а на союзників і опонентів? - У парламенті я прекрасно спілкуюся на загальнолюдські теми з жінками-депутатами, які входять до ідеологічно „ворожих” політичних таборів. - Нинішня передвиборна кампанія цікава тим, що вперше стали звертати увагу на представництво жінок у списках партії. Принаймні, у першій „п’ятірці” жінка має бути присутня... - У „Блоці Юрія Кармазіна” мали бути присутні навіть дві жінки. Другим номером повинна була стати унікальна людина - ігуменя Стефанія, настоятель Зимненського Святогорського монастиря на Волині. Разом зі своєю заступницею вона ще молодою дівчиною приїхала в цей монастир - фактично на руїни. І вони змогли відбудувати все власними руками! Я, коли побачив, був вражений їхньою працею! Подумав тоді: „Вони ж так само могли б відродити і нашу Україну”. На жаль, церква не дала монахиням згоди іти в політику. Тому в нас у першій „п’ятірці” тільки одна жінка – заступник одеського міського голови, голова секретаріату партії Лариса Лосюк. Одна, але яка! - Тобто, Ви особисто – за жінок у політиці? - Я за здоровий глузд у політиці. Не можна вдаватися до крайнощів. Свого часу я відстоював ідею, щоб закон зобов’язував партії складати збалансовані списки – половина жінок, половина чоловіків. При цьому місця у списку не повинні були розписуватися „залежно від статі”. Це, так би мовити, пропозиції на перехідний період. Нам треба стимулювати залучення жінок до влади. Але, з іншого боку, не можна з кухні одразу іти в політику. - Відомо, що працюючих жінок з вищою освітою – 56 відсотків, а на керівних посадах їх одиниці. Зараз починають говорити про нерівномірний розвиток людських ресурсів: потенціал жінок недооцінюється, потенціал чоловіків надмірно використовується. Ви згодні з такою тезою? - Так, це ненормальна ситуація. Я вивчав досвід Швеції, де в парламенті близько 46 відсотків жінок. (В Україні – 8 відсотків жінок-депутатів Верховної Ради). Я б сказав, що в скандинавських країнах суспільство йде до гармонії і чудово управляється жінками-політиками. - У нас чоловіки керують тими галузями, де працюють переважно жінки. Наприклад, охороною здоров’я, освітою. А чи могла б жінка очолити міністерство оборони, як у Франції, або Службу безпеки? - Боюся, ми ще до цього не доросли, хоча я заперечень не маю. Але треба дивитися на фаховість, а не на стать. Коли я працював у системі прокуратури, я зустрічав чудових жінок-юристів. Жінка-генеральний прокурор – це цілком реально. - Політика теж змінює жінок? - Взагалі мало людей, які можуть утриматися від спокус, коли здобувають владу. Необмежені можливості сильно впливають на особистість. Я пам’ятаю, наскільки мені було складно зберегти себе, коли я у молодому віці став прокурором. Це було іще за радянських часів, коли прокурор міг натиснути кнопку і викликати у кабінет суддю та будь-якого директора підприємства. - До речі, під час Вашої роботи прокурором, чи бачили Ви „жіночі злочини” і чи відрізняються вони від „чоловічих”? - На жаль, поняття „жіночих злочинів” існує. Жінки іноді роблять таке, на що чоловіки ніколи не здатні. Жінки більш зухвалі у злочинах і жорстокіше поводяться у колоніях. Особливо страшно, коли жінка ставить на собі хрест або опускається на соціальне дно. Вони запливають значно далі „за буйки”, ніж чоловіки. Уявляєте, я пам’ятаю, як ми розслідували убивство хлопчика-підлітка, якому нанесли 18 ножових ран. Потім виявилося, що це був „подарунок” дівчині від хлопця, який хотів довести свою мужність. Дівчина мовчала і до останнього покривала злочин. Дивна поведінка. - Яких жінок у Вашому житті Ви згадуєте з теплотою? - Мене дуже любила бабуся, в якої я був одним із десятьох онуків. Вона мене наставляла: „У людини обов’язково має бути університетська освіта”. Сама бабуся закінчила Харківський університет. А ще вона мені прививала віру в Господа. Під час війни вона, голова сільради, повернулася на окуповану територію. В неї тоді було четверо дітей. І ось до хати прийшли німці. Вона заховалася і так гаряче молилася, що вони її не побачили, навіть оглянувши всі приміщення. Другий раз вона тікала від німців городами і провалилася в могилу – і собаки не взяли слід. А третій раз заховалася в кукурудзі. Вона завжди вважала, що від вірної смерті її врятував Господь. Моя мама була вчителькою, працювала на двох-трьох роботах та ще й обробляла город із 30 соток. Бралася за будь-яку роботу. Навіть колись мені шапку з кролика зшила... Мені здається, що будь-який чоловік завжди порівнює свою жінку із мамою. Я також пам’ятаю свою першу вчительку Тамару Яківну Кислу. Надзвичайна особистість! Мені взагалі щастило зустрічати яскравих жінок в усі періоди мого життя. Життєвою силою мене вразила матушка Рафаїла з монастиря на Житомирщині, яку я знав особисто і яка, на жаль, нещодавно пішла з життя. Незважаючи на тяжку недугу, вона щодня здійснювала подвиг. - Жінки допомагають Вам у кар’єрі, в роботі? Адже Ви за своє життя встигли чимало. Бачу, що робочий день у Вас закінчується глибокої ночі... - Я завжди дотримувався принципу максимальних навантажень. Не треба жаліти себе. Три роки тому я балансував на межі життя та смерті і вже очікував, що Господь припинить мої страждання. Але почув слова: „Ти житимеш доти, доки боротимешся за правду”. І раптом я одужав. Щодо жінок у робочих стосунках, то мені завжди добре працювалося з жінками – різного віку, різних характерів. - Чи змінюються українки у новому світі? - На мій погляд, наші жінки стають самостійнішими. І це загальносвітова тенденція. - Ваш „ідеал” жінки? - У мене немає улюбленого „стандарту” – блондинка, брюнетка. Напевно, вона має бути жінкою, здатною стати найкращою в усьому – і вдома, і на роботі. Хоча ідеальних жінок, звісно, не буває. Втім, як і чоловіків. - Що побажаєте всім нашим читачкам у Міжнародний день прав жінок і миру – 8 Березня? - Хай тепло перших весняних променів сонця та аромат квітів наповнять ваші серця чудовою музикою кохання і щастя! Ви виконуєте найсвятішу місію на землі – даруєте життя, робите його світлим і яскравим. Ви є взірцем терпіння, працездатності, волі і милосердя. Бажаю вам віри в Господа, в себе і в майбутнє нашої країни. Нехай Бог береже вас, ваших дітей, коханих і близьких. Зі святом, дорогі жінки!
