Журналісти „Волині” вболівали перед телевізором разом з батьком і тренером ковельчанки Юлії Батенкової, яка в перші два дні Паралімпійських ігор в Турині завоювала дві медалі - срібну та бронзову. Ще одну медаль у „волинську” скарбничку збірної України поклав у неділю лучанин Юрій Костюк...
Журналісти „Волині” вболівали перед телевізором разом з батьком і тренером ковельчанки Юлії Батенкової, яка в перші два дні Паралімпійських ігор в Турині завоювала дві медалі - срібну та бронзову. Ще одну медаль у „волинську” скарбничку збірної України поклав у неділю лучанин Юрій Костюк.
Субота для батька Юлі Віктора Батенкова та керівника ковельського відділення „Інваспорту” Валерія Дружиновича, завдяки якому Юля й прийшла у спорт, розпочалася з молитви. Разом з вихованцями Ковельського відділення обласної дитячо-юнацької спортивної школи інвалідів Волинського центру „Інваспорт” вони молились за Юлю, її успіхи у далекому Турині.
Олександр ЗГОРАНЕЦЬ, Василь УЛІЦЬКИЙ
У той же день просили Бога за волинянку й у кількох церквах Ковеля. А після тренування батько з тренером разом з нами вболівали за неї, за усіх наших перед телевізором. Тато Юлі був небагатослівним. Відчувалось, що усіма думками він там, за тисячі кілометрів, разом з донькою. Стиснуті кулаки, зосереджене обличчя... А коли Юля вийшла на старт біатлонної гонки, в очах батька з`явились сльози. - Я гордий за Юлю, - промовив. – Вона заслужила кращого. Вистраждала це. Вона - сильна дівчина й переможе. І збудеться її найзаповітніша мрія - купити руку-протез. Сам я не в змозі допомогти доньці, тому що такий протез коштує 5-6 тисяч євро... (Нагадаємо, що Президент України Віктор Ющенко пообіцяв нашим паралімпійцям, що премії за медалі вони отримають такі самі, як і олімпійці – 100 тисяч доларів за „золото”, 75 – за „срібло”, 50 – за „бронзу” – авт.) У 1991 році Юля потрапила в автомобільну катастрофу, у якій загинули її мама та брат, а сама дівчина залишилась без правої руки. Вона дві доби була непритомною, перенесла багато складних операцій, лікувалась у багатьох містах України та СНД. - У доньки сильний характер, - продовжує батько Юлії. – Вона – лідер по натурі. Завдяки своєму характеру донька й змогла потрапити у збірну. Юля прийшла у спорт у 2004 році, до цього ним не займалась. Але дуже швидко стала показувати хороші результати. Починала дівчина з легкої атлетики. Неодноразово ставала чемпіоном України на дистанціях 400 і 1500 метрів. А зайнявшись зимовими видами спорту, стрімко опинилась серед лідерів не тільки в Україні, а й світі: майстер спорту міжнародного класу, 23-річна Юлія Батенкова уже неодноразово ставала переможцем і призером кубків світу з лижних гонок та біатлону. Таким людям, як Юля, треба, без перебільшення, докладати геройських зусиль, щоб самоствердитись. Вони стають прикладом для інших – як для здорових, так і для тих, хто має фізичні вади. Їй допомагають. Але насамперед вона вміє допомогти сама собі. Щодня ковельчани могли бачити Юлю в районі водосховища, де вона бігає кроси. Взимку вона – на лижах, а влітку – на ролерах. Вибирає разом з тренерами рівнішу ділянку дороги, бере палку в руку і – на трасу. Так само – „з нуля” – довелось опановувати і стрільбу однією рукою. ...Сльози на щасливому усміхненому обличчі. Так радів тато Юлі срібній медалі доньки, яку вона завоювала вже в перший день Паралімпіади у біатлоні на дистанції у 12,5 кілометра. А коли від Юлі ще й прийшла sms-ка, він, здається, ладен був цілувати телефон. - Знаєте, я хотів би підняти цей келих не тільки за Юлю, за те, що вона здобула медаль, я б хотів його підняти за всіх наших паралімпійців, щоб вони додому повернулися з медалями, адже це – чи не єдиний їхній шанс вибратись із бідності, - сказав у суботу Віктор Іванович. А вже наступного дня, у неділю, його Юля знову стояла на п`єдесталі – цього разу вже у лижних гонках на 5 кілометрів вона взяла „бронзу”. А попереду - ще кілька стартів. По телефону Юля пообіцяла батькові, що зробить усе, щоб здобути „золото”, тим паче, що на довгих дистанціях у лижних гонках вона почуває себе значно впевненіше, ніж на коротких. Приємно, що це не всі медалі, здобуті на сьогодні волинянами у Турині на Паралімпійських іграх. Юрій Костюк з Луцька, про якого неодноразово писала „Волинь”, показав другий результат у лижних гонках на 5 кілометрів. Це вже другі Паралімпійські ігри для Юри (він був учасником Паралімпіади у Солт-Лейк-Сіті у 2002 році), але перша паралімпійська медаль! Юра отримав травму, коли йому було 17 років. Лікарям тоді не вдалося вилучити кулю з хребта , після чого він рік пролежав нерухомо. Спортом почав займатись у будинку престарілих у Луцьку, куди переїхав з села, щоб не бути тягарем для старенької матері. Юра є універсальним спортсменом. Займається настільним тенісом, спортивним орієнтуванням, пауерліфтингом. А в лижному спорті змагається у спеціальному бобі – парі лиж, до яких прикріплено спеціальне сидіння. Усього, до слова, Україну в Турині представляють 12 спортсменів. З них двоє - Юлія Батенкова та Юрій Костюк – репрезентують Волинь, чим підтверджують високий рівень інвалідного спорту у нашому краї. Загалом ця Паралімпіада розпочалась для українців дуже вдало. На учорашній день наша команда мала три золоті, чотири срібні і три бронзові нагороди і знаходиться серед лідерів за кількістю медалей. А у змаганні жінок в біатлоні (10 км) українки примудрились захопити увесь п’єдестал! Чемпіонкою у цьому виді стала Олена Юрковська, а наступного дня вона вже раділа „золоту” у лижній гонці на 2,5 кілометра! Олена, до речі, бере участь не лише у зимових Паралімпіадах, а й у літніх. Минулого року в Афінах вона посіла 5 місце у складі нашої команди із сидячого волейболу. Третю золоту нагороду для України здобув у біатлоні на 12,5 км Віталій Лук`яненко із Сум, який виступає серед спортсменів із вадами зору. Ще коли проблеми із зором були незначними, хлопець займався лижними гонками серед здорових колег. Але навіть коли зір суттєво погіршився, він не відмовився від свого улюбленого заняття і прийшов у паралімпійську збірну. Й тепер він – один із лідерів команди і володар такого омріяного „золота”!
