“Боляче чути, як деякі політики намагаються сьогодні ділити Україну. В 1946—47 роках люди зі східних областей рятувалися від голоду в західних...
“Боляче чути, як деякі політики намагаються сьогодні ділити Україну. В 1946—47 роках люди зі східних областей рятувалися від голоду в західних.
Добиралися, хто як міг, на дахах вагонів, у тамбурах, товарняках... Я тоді жив у с. Позняки, за два кілометри від станції Несвіч. Їхали люди з Брянська, Донецька, Луганська, інших областей, але їх чомусь називали узагальнено “брянські”. Приїжджали переважно молоді та люди середнього віку, то невже вони не розповідали своїм нащадкам, хто їх рятував від голоду!? Одного разу прийшло до нас четверо людей “брянських”, а в хаті саме були хлопці з УПА. Черговий, що стояв на варті, прибіг до старшого: що робити? Той наказав хлопцям сховатися, а мамі — щоб дала “брянським” їсти і щось із собою. Мама так і зробила. То були люди з Луганщини. І таке траплялося не раз. Деякі із східняків залишалися жити на Волині. Знаю таку жінку в с. Озеряни Луцького району. Вважаю, що про розкол України може сьогодні говорити тільки немудра людина, яка хоче біду зробити”. Аркадій Михайлович Навротюк, с. Полонка Луцького району.
