Виставка триватиме до 19 липня.
У Луцьку відкрили виставку картин Олександра Ройтбурда
У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків відкрили виставку «Хроніки чумного року»
Відтепер лучани мають змогу на власні очі побачити картини Олександра Ройтбурда. Відомий художник, чиї роботи представлені у багатьох музеях Європи та США (а в нас визнання приходить не інакше, як через визнання за кордоном), котраверсійна особистість, директор Одеського художнього музею, якого місцева влада спить і бачить звільненим з посади. Одним словом тільки цього досить, аби захотіти побачити твори Ройтбурда.
Виставка викликала чимале зацікавлення глядачів.
Серед іншого представлені і натюрморти художника.
Разом з тим його картини змушують замислитися. Адже митець часто-густо провокує (причому вміло) глядача, аби той не був байдужим, аби рефлексував, заперечував, врешті обурювався побаченим.
Учора в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків відкрили виставку Олександра Ройтбурда «Хроніки чумного часу». Представлені роботи показують як митець бачить нинішній світ, який змінюється на очах, а те, що ще вчора здавалося нереальним, нині вже стало буденним.
Художник часто працює у стилі трансавангарду.
«Шістдесятниця». 2020 р.
– Він активний громадський дія, активний блогер, інтелектуал, художник успішний, а тому, напевно, вільний, але багатьом невгодний. Він зробив з Одеського художнього музею справжній культурний центр. За його словами, питання національного музею в Одесі — це питання національної безпеки. Ми в Луцьку, але повністю погоджуємося з художником, що питання музею в нашому місці — це питання національної безпеки, – зазначила під час відкриття керуючий партнер музею Леся Корсак.
Картина «Помер» 2020 року. Чим не символ коронавірусу?
– Ліна Костенко в одному інтерв’ю сказала, що суспільство, як глухе. Ці слова як ніщо інше відображають тональність цієї виставки. Художник провокує, художник іронізує, художник глузує і чекає відгуку. Нехай це буде активне неприйняття, але від співвітчизників він чекає щирості і живого слова. Іноді він дозволяє речі, які здаються неприпустимими, але кожен з глядачів має замислитися для чого він це робить, – сказала мистецтвознавець Зоя Навроцька. – Він дозволяє собі глузувати над Караваджо, над Леонардо, провокує проти усталених і пафосних речей.
«Викрадення Леди». 2019 р.
«Пейзаж з панголіном». 2020 р.
Леся Корсак та Зоя Навроцька на відкритті виставки.
Сам художник не був присутній на виставці. Проте з ним можна було поспілкуватися через Скайп.
– Мені приємно, що поки в Одесі дехто продовжує боротьбу проти нашого музею, поки киплять політичні пристрасті, десь у паралельному всесвіті, в місті Луцьку починається виставка художника Ройтбурда, – іронізував пан Олександр. – Я дуже в роботах рідко вдаюся до прямої реакції щодо сучасності. Але іноді трапляється щось таке, що руйнує вся башту зі слонової кістки, де я сиджу, як художник. Безпрецедентні події охопили світ. Тому кілька робіт були прямими відгуками. Я працював як художник вихідного дня: вдень буває в музеї, а вечорами дозволяю собі реалізуватися, як митець.
Олександр Ройтбурд розповів, що приємно вражений тим, скільки лучан прийшли на виставку. Він зізнався, що ніколи не був у нашому місті, але хотів би приїхати. Тож, можливо, художник ще побуває на власній виставці, яка діятиме до 19 липня.
З художником спілкувалися через відеозв’язок.
«Автопортрет в образі П’єро» (фрагмент). 2019 р.
Треба сказати, що виставка викликала чимале зацікавлення. Попри карантин, побачити роботи відомого художника прийшло чимало лучан.
– Українське мистецтво недооцінене в світі. Усі своє пропагують, а хто пропагуватиме наших митців, якщо не наші музеї та галереї? – каже Леся Корсак. – Тому якщо самі не створимо музеїв, то наші художники не будуть в ціні. У нас багато талановитих митців, які не мають де виставлятися. Звісно, потрібні і галереї, але в них інші завдання. Якщо роботи закуповує музей, то це вже зовсім інший рівень. Рівень наших митців дуже високий. Але ми й самі їх не знаємо. На Волині знають волинських художників, на Львівщині – львівських. Харків – у своєму колі. А вже за межами регіону орієнтуються гірше. Тому нам треба вивчити насамперед українських художників і показати їх. А тоді з цим йти в світ.
«Рельєф мови закоханого». 2019 р.
Сучасне мистецтво має чимало поціновувачів і в Луцьку.
