Двадцять років не було звістки від брата: поїхала на пошуки – і знайшла свою долю - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.70 € 32.90
Двадцять років не було звістки від брата: поїхала на пошуки – і знайшла  свою долю

Коли Ніна закінчувала школу, то пообіцяла батькові, що знайде брата.

Фото Сергія ГУСЕНКА.

Двадцять років не було звістки від брата: поїхала на пошуки – і знайшла свою долю

Багатим на різноманітні події видалось життя 70-річної мешканки Старосілля Маневицького району Ніни Тетерлевої

У родині Квачів – простих колгоспників – було четверо дітей. Один син розбився на мотоциклі у сімнадцятирічному віці, старший – оселився у Казахстані, Ніна – проживає у Старосіллі, а ще одна донька осіла в Астрахані (РФ).

Познайомились на вокзалі: допомогла відірвана від чемодану ручка

– Моя життєва історія тісно пов’язана із долею мого старшого брата Олександра, – починає розповідь Ніна Степанівна. – В 16 років він поїхав у школу фабрично-заводського навчання на Урал, там же пішов в армію, а після демобілізації разом з іншими хлопцями відправився у Казахстан піднімати цілину. Близько двадцяти років від нього не було жодної вісточки. Батько переживав і змушений був подати його в розшук, бо не знав, чи ще живий. Згодом прийшла відповідь, що Саша проживає у Казахстані.

Коли Ніна закінчувала школу, то пообіцяла батькові, що знайде брата. Після 11-го класу дівчина ще літо пропрацювала обліковцем молока, а восени поїхала до Казахстану. Олександр проживав у містечку Кургальджино Цілиноградського району, де влаштувався шофером.

Коли Ніна закінчувала школу, то пообіцяла батькові, що знайде брата.

– Чому не писав – нічого не пояснював, – продовжує моя співрозмовниця. – У нього вже було троє дітей і дружина з Уралу. Стала з ним говорити і просити, аби він приїхав до батьків. Поки брат гостював в Україні, я залишалась із його дітьми, і так затрималась у цій країні. Загалом прожила в Казахстані 17 років – вийшла заміж, вчилась і працювала. Коли приїхала, Анатолій якраз прийшов з армії. Познайомились на вокзалі. У мене від чемодану відірвалась ручка. Він допоміг його занести і більше ми не розлучались.

Спершу жінка працювала секретарем в народному суді, але після декретної відпустки перейшла у військкомат.

– Сіяли пшеницю і отримували хороші врожаї, а відповідно і мали великі зарплати, – розповідає Ніна Степанівна. – На току було стільки зерна, що й не передати. Ми обоє працювали, а ще тримали господарство. Коли садили картоплю, взагалі ніякого добрива не давали. Невдовзі купили новий автомобіль. На жнива до нас присилали багато військових, студентів, аби допомагали збирати врожай. Навіть чимало місцевих із Старосілля були там на заробітках.

Повернулись додому через 17 років

– Кожного року приїжджали у відпуск допомагати батькам, – говорить Ніна Степанівна. – А коли вони вже потребувати стороннього догляду, повернулись в моє рідне село. Мають троє дітей. Син Сергій сьогодні працює далекобійником. Тетяна навчалась у Пінську і там залишилася, трудиться на молокозаводі. Євген служив у міліції, а нині – в Маневицькій ВК-42.

На Маневиччині жінка планувала влаштуватись у військкомат, але там не було місця. Тому пішла на колківський овочесушильний завод, потім перейшла у СВК «Мрія», куди покликав голова Іван Вітюк та пообіцяв квартиру у новобудові.

– Спочатку була завфермою, а потім керуючою відділком працювала, – пригадує Ніна Степанівна. – Як і обіцяли, дали трикімнатну квартиру. Тоді у господарстві налічувалось 1200 корів, 800 свиней і 80 коней. Чоловік спершу робив у дорожньому управлінні шофером, а потім перейшов у СВК. Окрім своєї основної роботи, багато мені допомагав з різними агрегатами в господарстві.

На пенсію жінка вийшла у 55 років, але ще 10 років продовжувала трудитись. Нині у господарстві Тетерлевих є старенькі трактор та комбайн з усім необхідним реманентом, який використовують для власних потреб. Чотири паї віддали в оренду ТзОВ «Баффало». Трохи землі обробляють самі, бо ж тримають живність, – потрібно допомагати сімом онукам.

Сьогодні Ніну Тетерлеву радує те, що всі діти при роботах, що має хороших невісток. З нею мешкає найменший син Євген із сім’єю. Сергій побудувався на дідовому обійсті. Добре живе зі своєю родиною і донька Тетяна в Білорусі.

Сергій ГУСЕНКО.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.