Головний персонаж цього нарису – особистість, поза сумнівами, непересічна. Доглянутий, охайний, ввічливий. Знає «координати» всіх керівників міста і області, полюбляє хизуватися своєю поінформованістю...
Головний персонаж цього нарису – особистість, поза сумнівами, непересічна. Доглянутий, охайний, ввічливий. Знає «координати» всіх керівників міста і області, полюбляє хизуватися своєю поінформованістю.
Сергій БОРТНІКОВ
Якось у барі він замовив випити-закусити просто… в машину! Бармени оторопіли, мовляв, «нє положено». - А ваш хазяїн подавав! – обурився чолов’яга. Після чого його негайно почастували. І грошей не взяли. Втім, одного разу зухвалець таки переборщив. Зателефонував у ДАІ і наказав: - До мене їде Леонід Данилович. Терміново надайте патрульне авто! Аби з’ясувати обставини, правоохоронці вирушили за вказаною адресою. Така недовіра, ясна річ, розлютила «високопосадовця», і він почав ображати прибулих. За що й отримав декілька діб арешту. Але неприємності для нього тільки починалися... ...Перший вибух пролунав у Луцьку по вулиці Коперника, 36. Вибуховою хвилею вибило шибки не лише у цьому будинку, але й у сусідній дев’ятиповерхівці, пошкодило три автомобілі. Один випадковий перехожий зазнав легкого поранення і був госпіталізований. Неподалік, на клумбі, оперативники знайшли акумулятор, на дереві - антену. Як вдалося встановити агентурними каналами, вибух пролунав, коли поруч проходив один з кримінальних авторитетів - Т. Однак, окрім замаху на його дорогоцінне життя, водночас розглядалося ще декілька версій. Перша. Колись тут знаходився офіс миколаївської зовнішньоекономічної компанії «Світязь». Потім фірма збанкрутіла, а її директор, котрий залишив без засобів для існування сотні акціонерів, опинився за гратами. Могли піти на теракт обдурені вкладники? Запросто! І ще один цікавий нюанс. На думку деяких компетентних осіб, компанія «луснула» через неприязні особисті стосунки її керівників з миколаївською номенклатурою. Сам голова обласної адміністрації очолив похід на АТ «Світязь»! Аби догодити владі, судові виконавці виставили на аукціон торговельний комплекс у центрі Миколаєва. За балансової вартості 188 млрд. карбованців (тоді гривні ще не було) його продали за 33 млрд. одному мелькомбінату, який вже 6 років «сидів» на картотеці і не мав права брати участі у торгах. Як з’ясується згодом, оборудка була здійснена на прохання товариства з обмеженою відповідальністю «Грінвіч», за сутністю - підставної організації. Могли кримінальні структури зводити поміж собою рахунки? Могли! Версія друга. У тому ж приміщенні розташовувалось волинське обласне відділення Фонду миру. Начебто опереткова, за нинішніми мірками, організація. Але «бабками», хоч і невеликими, орудує! Відтак, комусь перепадає, а комусь - ні. Може, хтось зачаїв образу і... Отже, фонд теж не можна виключати. Далі. Об’єднання «Волиньсільбуд». Де бізнес - там всього можна очікувати! Нарешті, редакція газети «Волинь-експрес», яка ніколи не балувала читачів гострими матеріалами. Але ж відомо, що й на беззубе видання хтось може гострити зуби. Експерти не могли сказати нічого певного. Слідів тротилу виявити не вдалося. Припустили, що це пластид, приведений у дію через радіокерований детонатор. Тоді ще були свіжими спогади про терористичні акти проти Павла Лазаренка і... одного ковельського бізнесмена з використанням такого типу вибухових речовин, але пов’язати луцьку «розборку» з тими резонансними злочинами не вдалося. Про всяк випадок провели масовані обшуки в квартирах так званих авторитетів, вилучили «море» зброї, намагалися навіть запроторити декого за грати, але, як завжди, обмежилися лише галасливою пропагандистською кампанією. Аби з’яcувати хоч щось для себе, тодішній керівник «бандитського» відділу УБОЗу, а нині перший заступник начальника УМВС у Волинській області Олександр Якович Сохацький виїхав у Маневичі, де відбував покарання Володимир Богданович Пунько, капітан радянської армії, «афганець», кавалер ордена Червоної Зірки і медалі «За відвагу», на котрого «повісили» знамениту серію терактів у Тернополі. Той лише за фотознімками визначив силу і спрямованість вибуху, тип вибухової речовини і так далі й таке інше… Вслід за Сохацьким рвонув на зону і я. Результатом стала книга «Похорон країни», яка нещодавно вийшла у Тернопільському видавництві «Підручники і посібники». Там Володя зашифрований під прізвищем Гринько… Завдяки зусиллям багатьох осіб, серед яких високопоставлені співробітники правоохоронних органів, судді, нардепи, співробітники колонії, колишні воїни-інтернаціоналісти, журналісти (у тому числі й «Волині»), моєму герою, котрого я називаю «українським лжекілером», полегшили умови утримання. Тепер він (за вироком суду - убивця!) перебуває у колонії-поселенні. Всім – спасибі! Але попри всі потуги оперативників слідство зайшло у глухий кут. Лучани цьому не здивувалися... Нікого не вбили – і то добре! Новий сплеск «вибухових» емоцій стався напередодні дня народження безсмертного Ілліча - 21 квітня 1997 року. Невстановлений вибуховий пристрій спрацював о третій годині ночі біля «польського» банку. Так в народі називають депозитно-кредитний банк «Україна ЛТД», головний офіс якого тоді розташовувався по вулиці Шопена,1. Вилетіло сімнадцять шибок у двох житлових будинках, сам банк відбувся двома. Керуючий «України ЛТД» запевнив, що терористичний акт не має жодного стосунку до фінансової діяльності його установи, але пересічні громадяни все більше схилялися до іншої думки. Їхні здогадки остаточно переросли у впевненість після того, як у липні на міліцейський пульт двічі поспіль надходив сигнал про підготовку нових вибухів біля «польського банку». Мешканці сусідніх будинків почали серйозно замислюватися про обмін квартир. Наїжджають по-справжньому, отже у банкірів рило в пуху! Щоправда, до цієї серії погроз пролунали два нових вибухи. Один 16 квітня вранці поблизу приміщення «Приватбанку» у Володимирі-Волинському, інший - в обласному центрі біля офісу «Волиньторгінвестбанку». Я свідомо порушив хронологію. Зараз ви зрозумієте - чому. Отже, після того, як 22 липня у міліцію надійшли чергові погрози, В. Данилюк у газеті «Віче» припустив: «Обидва останніх рази повідомлення про лжедиверсії надходили на початку тижня. Відомо, що нові номери переважної більшості друкованих ЗМІ виходять у четвер. Може, невловимий злочинець просто отримує кайф від читання матеріалів про заподіяння шкоди?». Як у воду дивився Володимир Данилюк! За гратами чоловік, з пригод якого почався цей нарис, став балакучішим і невдовзі зізнався, що телефонував не лишень у ДАІ, а й на 0-2, погрожуючи підірвати польський банк, як це він вже… одного разу зробив! Оперативники не вірили власним вухам. Але відтворення подій провели. Підозрюваний чітко вказав, коли, де і як він привів у дію пристрій, й почав хвалитися, що… має ще. І справді, у нього вдома знайшли повний комплект вибухових речовин! Після чого з колонії благополучно перевели у… психіатричний диспансер. Решта справ залишилися поки що нерозкритими.
