«Торкну струну душі» — так називається збірка пісень, яка побачила світ у видавництві «Надстир’я», автором якої є Петро Іванович Сачук, котрий нині проживає у Старій Вижівці...
«Торкну струну душі» — так називається збірка пісень, яка побачила світ у видавництві «Надстир’я», автором якої є Петро Іванович Сачук, котрий нині проживає у Старій Вижівці.
Народився він в селі Нова Руда Маневицького району у 1942 році. Сперш здобув освіту на музичному відділі Луцького музично-педагогічного училища. Згодом навчався на факультеті журналістики Львівського держуніверситету імені Івана Франка. Працював учителем, потім у райдержадміністрації, був завідуючим відділом культури Старовижівського району. Його твори як журналіста, музиканта різнопланові за тематикою. В них простежується чітка громадянська позиція автора. Петра Сачука хвилює доля народу, України, її завтрашній день. Це чітко прослідковується у творах «Помаранчевий прибій», «Молімося за Україну» та інших. Серце поета-пісняра сповнене любові до рідної Волині, до працьовитих людей, які примножують її багатства, демонструючи єдність духу і жагу до свободи. А тому й підсумовує твір «Краю поліський» словами:
Ми помисли й руки сплели воєдино Козацький дух вольний не згас у серцях. Волинь моя мила, ти — частка Вкраїни, Хай квітами встелений буде твій шлях!
Своєрідною пісенною візиткою нашого райцентру стала пісня П.Сачука «Ой ти Вижівко». Про громадянську позицію Петра Сачука, шанобливе ставлення до героїчного минулого свідчать також пісні, присвячені Дню Перемоги, ветеранам війни. Знайомлячись з пісенними творами, не можемо не помітити, що автор не байдужий до народних традицій, наших оберегів. Скажімо, у творі «Мамина стежина» зримо постає перед нами у день Трійці обрамлена зеленню хатина. Певне місце у збірнику відведене любовній ліриці. Образність, своєрідність побудови, мелодійність — все це сприяє легкому сприйняттю творів «Я до тебе повернусь», «Вічна любов», «Поведи до весни», «Торкну струну душі». Підтвердженням того, що кожна вікова пора по-своєму прекрасна, є пісня «Надвечір’я», написана для районного хору ветеранів з аналогічною назвою, де рефреном звучать слова: Зупинись, надвечір’я моє довгождане, Ти — життя позолота свята. Хочеться побажати нашому землякові подальшої творчої наснаги, щоб ще кращі твори вийшли з-під його пера.
