Із журналістом Петром Боярчуком Олександра Мазуренка з Білицька, що на Донеччині, познайомило 1998 року його ж прагнення глибших знань про Україну, маловідомі сторінки якої розкриває наша газета...
Із журналістом Петром Боярчуком Олександра Мазуренка з Білицька, що на Донеччині, познайомило 1998 року його ж прагнення глибших знань про Україну, маловідомі сторінки якої розкриває наша газета.
Тому не дивно, що Мазуренко, який через трагічну випадковість утратив ногу, заповзявшися на милицях обійти Україну, повідомив про цей намір нашому колезі. Ми писали про це торік 31-ого травня. А дещо пізніше про Олександрове перебування на волинських теренах широко розповідала і наша газета, і деякі інші видання. Про те, як складалася подальша подорож, Олександр Мазуренко у листі Петрові Боярчуку написав: “Вітаю “Волинь-нову” і славну Волинь! Коли був у Маневичах, мене прийняли в Українську народну партію, яку очолює Юрій Костенко. У Ковелі став учасником урочистостей з нагоди відкриття пам’ятника Тарасові Шевченкові, який споруджено за сприяння цієї ж партії. Усе це додало сили. І ось 24 лютого завершився мій похід на милицях уздовж кордонів України. Фініш був у Донецьку, біля пам’ятника Шевченкові. За 240 днів я подолав на милицях 5300 кілометрів, скоротивши через негоду і морози попередній маршрут лише у Кримських горах. А в Карпатах за 3 години 20 хвилин на колінах, бо на милицях вгору не підеш, піднявся на Говерлу. Важко було йти і Таврійськими степами... Свій похід я присвятив 500-літтю кальміуської паланки українського козацтва та світлій пам’яті Олекси Гірника, що спалив себе за українську мову і за незалежну Україну в 1978 році на Шевченковій могилі в Каневі. Але й тепер мусимо боротися і за мову українську, і за українську Україну...”.
