Як дівчина шукала в Горохові… книгарню
Юна гостя в редакцію «Горохівського вісника» потрапила помилково. Дівчина років 20-ти шукала в райцентрі книжковий магазин
«Хочу купити книги, щоб просто почитати», - пояснила.
Пам’ятаю, як ще три десятки років тому за найпопулярнішими виданнями спозаранку шикувалися довжелезні черги, настільки люди різного віку любили читати. Велика книгарня «Каменяр» у Горохові знаходилася в одному з найзавидніших будинків, підручники й художня література не залежувалися у відділі універмагу, в кіосках, у книжковій крамниці, облаштованій згодом в тому ж приміщенні, що й редакція «районки». До слова, саме цю адресу шанувальниці чтива підказав всезнаючий гугл, звісно, не підозрюючи, що серед комп’ютеризації й ця книгарня була приречена на крах.
Придбати книги в нашому провінційному містечку тепер зась.
Придбати книги в нашому провінційному містечку тепер зась. Хіба що на ринку в єдиного їх продавця. Духовний хліб нині не в моді. Чи вже й інтелект не в ціні? Пригадалися слова котрогось мудрого чоловіка: «Світ без книги - світ дикунів».
А ще соромно й розповідати, як недавно ми шукали й знайшли лише в одному з десятків міських магазинів портрет Тараса Шевченка. Був він лише в «Скрині». Гарний дуже, оздоблений бурштином, тому не всім по кишені.
…Без коментарів.