В останньому турі чемпіонату України, коли проходила зустріч дублерів харківського “Металіста” і “Волині”, наставник гостей ще у першому таймі за рахунку 0:4 несподівано для гравців, суддів, тренерів і глядачів забрав команду з поля у роздягальню...
Роман ФЛІШАРОВСЬКИЙ
Сенсаційно закінчився у понеділок заключний матч 26-ого туру чемпіонату України з футболу серед команд вищої ліги. Дніпропетровський “Дніпро” у Києві переміг столичне “Динамо” з рахунком 2:0. Цей матч був цікавий не тільки протистоянням гравців двох клубів, але і “дуеллю” відомих у недалекому минулому майстрів шкіряного м’яча — Олега Протасова та Анатолія Дем’яненка. Останній раз дніпропетровці здобували очки у цього суперника у гостях ще у серпні 1998-ого року (3:2). А шість заключних матчів “Дніпро” програв у столиці із загальним рахунком 2:12. Динамівці і в першому, і в другому таймах створили чимало гольових моментів біля воріт свого колишнього голкіпера В’ячеслава Кернозенка, але не використали жодного з них. Гравці ж “Дніпра” наприкінці зустрічі чудово скористались своїми шансами і Костянтин Балабанов двічі на 87-ій і 90-ій хвилинах примушував капітана киян Олександра Шовковського капітулювати. Ще одна неординарна подія сталася в українському футболі. І ми вже починаємо звикати: якщо щось трапляється незвичайне, то, як правило, стосується луцької “Волині”, зокрема її головного тренера і віце-президента ФК Віталія Кварцяного. В останньому турі чемпіонату України, коли проходила зустріч дублерів харківського “Металіста” і “Волині”, наставник гостей ще у першому таймі за рахунку 0:4 несподівано для гравців, суддів, тренерів і глядачів забрав команду з поля у роздягальню. На другу половину зустрічі футболісти “Волині” не вийшли. Ось як пояснив свої дії сам Віталій Володимирович на післяматчевій прес-конференції між основними складами “Металіста” і “Волині”: – У нас є касета і ми можемо її продемонструвати: cуддя зробив вісім глобальних помилок. “Металіст” — сильна команда, у ній грають талановиті хлопці, клуб іде на третьому місці. Навіщо суддя приїхав з якоїсь Білої Церкви чи з Білого Костелу. Що він чворив... Перший гол нам забили з положення “поза грою”, четвертий – знову з офсайду. Ну, навіщо нам вісім м’ячів пропускати, а потім за це картати хлопців? Тому було прийняте рішення піти з поля, навіщо соромитись... У нас грало шестеро юнаків 1989 року народження. Так ми не зможемо наших дітей вчити футболу. Я хотів, щоб хтось з них продемонстрував свою майстерність, самовідданість. Але їм цього не дали. Арбітр по-хамськи себе вів. Я знаю, що мене покарають. Але не це головне. Мабуть, вже настав час щось робити.
