Скільки Лідія Войнаровська себе пам’ятає — завжди співала. Отож, коли настав час вибирати спеціальність, вирішила вступати до Луцького музичного училища. Неабияку роль тут зіграв й брат Олександр Громиш, який тоді здобував музичну освіту. Нині він гранд-соліст Львівського оперного театру, народний артист України...
Скільки Лідія Войнаровська себе пам’ятає — завжди співала. Отож, коли настав час вибирати спеціальність, вирішила вступати до Луцького музичного училища. Неабияку роль тут зіграв й брат Олександр Громиш, який тоді здобував музичну освіту. Нині він гранд-соліст Львівського оперного театру, народний артист України.
Не розлучалася з піснею Лідія Яківна й у зрілі роки. Співала у складі тріо бандуристок. Українські народні та пісні на слова волинських композиторів у виконанні Лідії Войнаровської, Мирослави Сточанської та Ірини Ольшевської не раз звучали з екрана телевізора, по обласному радіо. Виступало тріо й на міжнародних фестивалях у Франції, Іспанії, Німеччині, Югославії, Польщі та Росії. «Ми об’їздили ледве не півсвіту, — згадує пані Лідія.— Гастролювала я й сама. Брала участь в міжнародних фестивалях у Голландії, Англії, Шотландії». Виступи на сцені пані Лідія поєднувала з роботою викладача Луцької музичної школи № 3, вихованням сина Андрія та доньки Соломії. Свою любов до музики жінка передала їм. Відпрацювавши 25 років у музичній школі, тепер співає колискові внукові Макарчику, якому 23 квітня виповнюється чотири місяці, багато часу віддає сім’ї, кухні. Напередодні Великодня тут печеться, смажиться усіляка смакота. Народні традиції у сім’ї Войнаровських шанують. До святкового столу Лідія Яківна запропонувала нашим господиням кілька страв.
«ОЧЕРЕТ» Він стане прикрасою столу. Основний компонент цієї страви — м’ясний фарш. До нього додаємо яйце, сіль за смаком, подрібнену на м’ясорубці цибулю. Масу перемішуємо, робимо з неї «пальчики», обвалюємо їх у сухарях, обсмажуємо. Готовий «очерет» насаджуємо на довгі зубочистки, ставимо у склянку. У кожну додаємо кілька стебел цибулі-порею.
САЛАТ «СОНЯШНИК» В його основі відомий багатьом господиням салат «Мімоза». Правда, «Соняшник» містить трохи більше компонентів. Отож, тремо яєчний білок, відварюємо картоплю, тремо на тертці, викладаємо на велику тарілку, зверху — розім’яту рибну консерву, змащуємо майонезом. Наступні шари — відварена і потерта морква, подрібнене масло, доведена у молоці до кипіння цибуля (після такої обробки вона втрачає гостроту), консерва, майонез. Останній шар має бути жовтковий. «Соняшник» прикрашаємо: зверху кладемо маслини, які імітуватимуть насінини. Тоді робимо «пелюстки», обкладаючи чіпсами.
ОСЕЛЕДЕЦЬ У СМЕТАНІ Відварюємо у молоці цибулю, охолоджуємо. Філе оселедця відділяємо від кісток, ріжемо, змішуємо зі сметаною і обкладаємо цибулею.
«ПЕНЬКИ» Готуємо шарове тісто. Розрізаємо його на п’ятисантиметрові смужки, згортаємо рулетиком, залишивши порожньою середину. Заповнюємо її м’ясним фаршем, змішаним із подрібненими свіжими шампіньйонами. Затираємо отвори натертим твердим сиром, запікаємо в духовці.
ХОЛОДЕЦЬ «СВЯТКОВИЙ» Цю страву пані Лідія запозичила у польських кухарів. Готує його на свята, бо гарно «дивиться». З кісток, м’яса варимо, як звичайно, холодець. Розливаємо його у чашки (не в тарілки!), наливши перед цим трохи води на дно, щоб маса не приставала. Кладемо консервовані горошок, кукурудзу. Ставимо на холод. Коли застигне, чашки перевертаємо на тарілку. Виходить кілька порційних гірок холодцю з вкрапленими овочами. Прикрашаємо зеленню петрушки.
