Якщо відкрити цю ж новину в російськомовній версії сайту, то прочитаєте: «половина украинцев не считают Украину независимой».
«Какая разніца?» Деякі сайти подають одні й ті ж новини у російськомовній і україномовній версіях по-різному
Думайте, що читаєте, а читаючи – думайте
Одні й ті ж новини, оприлюднені на сайтах російською мовою, часто відрізняються від поданих українською. Лише заголовок може суттєво змінити зміст. Про це пишуть на сайті «По той бік новин».
Читач Анатолій Кравцов звернув увагу на те, який вигляд мають новини залежно від того, якою мовою їх читати.
Видання КорреспонденТ. net пише, що «понад 40% населення вважають Україну незалежною». Здавалося б – заголовок як заголовок. Проте якщо відкрити цю ж новину в російськомовній версії сайту, то прочитаєте: «половина украинцев не считают Украину независимой».
Відчуваєте різницю? Суть та ж сама, але наскільки заголовок змінює сприйняття. І це при тому, що далі текст майже дослівний. З чим це пов’язано – можна тільки здогадуватися. Найімовірніше припущення – бажання редактора догодити різним категоріям читачів.
Видання КорреспонденТ. net пише, що «понад 40% населення вважають Україну незалежною». Здавалося б — заголовок як заголовок. Проте якщо відкрити цю ж новину в російськомовній версії сайту, то прочитаєте: «половина украинцев не считают Украину независимой».
У новині йдеться про опитування, проведене Центром «Соціальний моніторинг». На питання, «чи є наразі Україна незалежною державою», 40,5% відповіли, що так — Україна незалежна держава, 48,6% — ні, Україна не є незалежною державою, 10,9% не змогли відповісти на питання.
Тим часом
На схожу тему провів опитування Центр Разумкова. Щоправда, питання стояло ще недолугіше: «Якби референдум щодо проголошення державної незалежності України відбувався сьогодні, то як би Ви на ньому проголосували?»
З різкою критикою соціологів виступила відома публіцистка Оксана Забужко. Вона припустила, що це опитування може бути прихованим закликом до державного перевороту.
«Після 6 років війни за цю саму незалежність ким треба бути, щоб лізти стромляти в ці рани персти й «ізучать настроєнія» — як там, все ще хочуть своєї «нєзальожності»?.. Як же треба НЕНАВИДІТИ цю Україну. Як злобно чекати, занишкнувши до пори, до часу, — «каґда ето кончітца… 10, 20, 30 років… А не діждете».
А що ви думаєте про такі питання у соцдослідженнях і про такі формулювання заголовків?
