ПОЛЮВАННЯ ЗА НЕВИДИМИМ ВОРОГОМ

Бесіда з ювіляром про те, чим займається служба карантину рослин.


Сьогодні начальник державної інспекції з карантину рослин в області Василь Максимюк відзначає своє 50-ліття. Уродженець села Привітного Локачинського району після навчання в школі закінчив сільськогосподарський інститут, тривалий час працював на різних посадах в системі сільгосптехніки, два роки очолював Локачинську райдержадміністрацію. Про його тодішній конфлікт з владою за часів керівництва областю Французом ми розповідали у “Волині”.
Як годиться, ювіляр збудував дім на батьківській землі, виростив сад, виховав двох доньок. Напередодні дня народження, бесідуючи з Василем Максимюком, ми переконалися, наскільки цікава і потрібна служба карантину рослин, про що широкому загалу мало відомо

Олександр НАГОРНИЙ

— Василю Степановичу, дивлячись на те, як все більше в Україну завозиться екзотичних фруктів, декоративних рослин, саджанців, насіння городини, квітів та іншої продукції, розумієш, який потужний захист треба створити, щоб не потрапили з вантажем шкідники. Як це вам вдається?
— В області діє чотири карантинних пункти на кордоні з Польщею та п’ять — з Білорусією. Окрім того, працюють міжрайонні інспектори, які, до речі, віднедавна стали державними службовцями, що підвищує їхню відповідальність. Звісно, простежити за цим інтенсивним потоком, особливо малих партій вантажів, що завозиться в сумках пасажирів, не завжди реально. Якщо продукція провозиться без фітосанітарних документів, то фахівці практикують її вилучення і знищення. А взагалі в усіх інших випадках ми відбираємо зразки продукції, яку досліджуємо в новоствореній обласній карантинній лабораторії, що знаходиться в Ягодині. Якщо є якась загроза, продукція підлягає обов’язковому знезараженню, очищенню чи технічній переробці.
— Будемо вважати, що колись ваші попередники впустили на нашу територію колорадського жука, з яким маємо такий клопіт. А що тепер нам особливо загрожує?
— Так, карантинна служба існує сотні років. Колись кораблі з рослинним вантажем відстоювалися в нейтральних водах 40 днів, поки інспектори не переконаються, що там немає небезпечних шкідників. І все одно збудники хвороб рослин проникали з інших континентів. Тепер особливо слід остерігатися західного кукурудзяного жука, який знищує посіви качанистої, починаючи від кореневої системи, поїдає суцвіття тощо. Над кукурудзяним полем ніби пролітає смерч. Жук “окупував” Румунію, його вже виявлено в Польщі, в Закарпатській області. Його знищення вимагає великих фінансових затрат. Фізіологічною особливістю цього шкідника є те, що він шукає жовтий колір, що нагадує кукурудзу. І ось сьогодні в тих державах, де стикнулися з цим лихом, навіть заборонено фарбувати автомобілі в жовтий колір, оскільки і таким чином відбувається розповсюдження жука.
— І все-таки повернемося до картоплі, яка в нас культивується на присадибних ділянках. Чи не завезено ще якусь напасть на цю культуру, крім колорадського жука?
— На жаль, ще досить поширена така хвороба, як рак картоплі, що донедавна було особливо характерно для господарств Шацького району. При цьому врожайність бульб зменшується до 70 відсотків. Завдає клопоту і такий паразит, як картопляна нематода. За рахунок інспекції закуповуються відповідні сорти картоплі, стійкі до цих хвороб і безкоштовно видаються селянам для розведення. Біда в тому, що в приватному секторі панує монокультура картоплі і відсутні сівозміни.
— Нині на базарах, здається, продається все, що вирощується в світі. Який є захист для споживача?
— На Завокзальному ринку в Луцьку знаходиться лабораторія і спеціалісти періодично перевіряють якість рослинної продукції. Так, торік із Кіровоградської області було завезено 700 кілограмів насіння люцерни, засміченого повитицею та амброзією полинолистою. Оскільки продавці навіть не хотіли назвати адресу постачальника, то насіння було знищено. Кожен покупець може перевірити насіння будь-якої культури в лабораторії за невелику плату.
Зокрема, дуже шкідливий такий бур’ян, як уже згадувана амброзія, що потрапляє до нас з півдня. Його цвітіння небезпечне для людей, викликає алергію. Вони навіть змушені виїжджати з тих місць, де рослина росте. Цей бур’ян особливо розповсюджений в Донецькій, Харківській областях і уже “дійшов” до Житомира.
— Василю Степановичу, чи не виникає в карантинної служби рослин якихось проблем у відносинах з сусідніми державами?
— З боку фітосанітарної служби Росії є попередження чи навіть ультиматум: з 1 травня ц.р. будуть поставлені додаткові вимоги до експорту рослинної продукції з України. Враження таке, що після скандалу з тваринницькою продукцією готуються до нового конфлікту. З сусідами за Бугом у нас нормальні стосунки: зустрічаємо, обмінюємося досвідом як у Польщі, так і в Україні.
— Яким чином ви готуєте фахівців для такої відповідальної роботи і не маєте клопоту з корупцією, зловживанням?
— Як мовиться, Бог милував. Я потрапив у чудовий колектив. І якщо маємо деякі успіхи, то це заслуга наших сумлінних працівників. Завдяки злагодженій і висококваліфікованій роботі спеціалістів торік до бюджету вдалося залучити майже мільйон гривень (в 2003 році — 360 тисяч гривень). На пункті пропуску “Ягодин-авто” працює завідуючою Людмила Хавхун, роботу якої високо оцінюють спеціалісти в Києві, її неодноразово залучали до підготовки проектів законів. Тепер товаровиробнику не треба їхати за 100 кілометрів, щоб одержати фіто- або карантинний сертифікат — інспектори є майже в кожному районі. Поряд з тим, що у колективі працює чимало досвідчених спеціалістів є і молоде поповнення.
Тепер на кордоні запрацювало, так би мовити, єдине вікно, тобто вантажі доглядають наші спеціалісти разом з митниками, спільно оформляють документи майже на всіх пунктах пропуску вантажів. Думаю, що попереду процес об’єднання ветеринарної, насіннєвої та інших служб, як це зроблено в Польщі, Росії та інших країнах, аби не було дублювання. Це відповідає стандартам Євросоюзу.