У несподіваній ролі рятувальника довелося виступити на полюванні начальнику відділу мисливського господарства державного лісогосподарського об’єднання “Волиньліс” Василю Сухопору...
У несподіваній ролі рятувальника довелося виступити на полюванні начальнику відділу мисливського господарства державного лісогосподарського об’єднання “Волиньліс” Василю Сухопору... Разом із друзями в надії здобути пару-другу качок він приїхав на полювання у державне мисливське господарство “Старовижівське”. Але ранок виявився, як кажуть любителі цього виду активного відпочинку, порожнім. Тому мисливці з Луцька пройшлися зарослим бур’янами полем в надії знайти перепелів. Тут дійсно вдалося підняти цих трьох мініатюрних курочок. Влучний постріл мисливського керівника перервав політ однієї з них... Але Василя Сухопора чомусь невідворотно тягнуло до озера Біле. І хоча колеги не горіли бажанням повертатися туди, де розпочинали мисливський день, він все ж таки вмовив їх ще раз заїхати на водойму. На очах полювальників тут сіли півтора десятка диких гусей. В надії підняти їх на крило луцькі мисливці вже почали виходити на воду, коли почули з озера постріл і якийсь крик... Через якийсь час вони повторилися... Але ж на воді не було жодного човна. Василь Сухопор почав обдивлятися озерну поверхню в потужний бінокль і в одному місці між хвильками таки видивився... дві людських голови, які стирчали з води. Звичайно, полювання на диких гусей відразу ж було перенесено до кращих часів, а човен керівника волинських мисливців понісся до того місця. Сюди ж заквапився і човен з єгерями “Старовижівського” братами Федором та Анатолієм Дударами. Сухопор спочатку заспокоїв жовтневих купальщиків, сказав розрядити їм зброю, яку вони тримали над головами, а потім разом з єгерями підняв з води двох молодих мисливців з села Люблинець Ковельського та селища Луків Турійського районів. Вони вже більше години стояли по шию у воді на човні, що перед тим черпнув бортом води і відразу пішов донизу. На їхнє щастя з дна у цьому місці піднялися буйні водорості, що й пригальмували опускання набухлої водою плоскодонки. Якби не допомога колег, шансів залишитися живими у хлопців у такій ситуації практично не було. Адже вони вже не тільки сильно охолодилися, а й потрапили у біду за сотні метрів від берега на безлюдному, прикритому очеретами від сторонніх очей озері. Один із них був у гумових чоботах-забродах, а інший не вмів плавати. Та й глибина у цьому місці сягає п’яти метрів... Валерій МЕЛЬНИК, керівник прес-служби ДЛГО “Волиньліс”.
