Родина на Старовижівщині отримала у спадок пам’ятну печатку - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.44 € 33.30
Родина на Старовижівщині отримала у спадок пам’ятну печатку

Історія.

Фото з газети Вісник.

Родина на Старовижівщині отримала у спадок пам’ятну печатку

Бережуть пам’ятку, як зіницю ока

Ця пам’ятка дісталася їй від діда-прадіда Тихона Перетятка – він був старостою у селі Ниці.

Про це пише Вісник.

Чоловік був грамотним, розсудливим, міг розумно вирішити будь-яку справу, нікого не образив. А ще відповідальним, бо, скажімо, під час виборів днював і ночував у приміщенні, де зберігалися бюлетені. Мав майже чотири гектари поля, господарював, щоб родина ні в чому не нуждалася. Тому люди до нього дослухалися і два терміни поспіль обирали керувати громадою.

В оселі Перетятків, які жили в центрі села, навпроти поліції, збирався народ, щоб при газнику, яким освічували кімнату, погомоніти про справи насущні. Іноді так засиджувалися, що тютюновий дим стояв стовпом.

Давно немає в живих ні Тихона, ні його дружини. А печатка, якою затверджував усі документи ницівський староста, залишилася як пам’ять про шанованого в селі предка.

 

Мав Тихін три доньки, але одну з них втратив одразу після її заручин. У селі подейкували, що отруїли молоду Юлину з першої чарки. Тиждень дівчині було зле. А потім попросила батька вивести її на вулицю, так на порозі й померла. Довго тужила родина за 24-річною Юлиною, особливо побивалася мати Оксеня, все бігала на кладовище, звідкіля її не раз силоміць забирали. А потім і сама злягла, кілька тижнів не вставала.

 

А Тихін по-чоловічому душив той біль у собі. Дивлячись на його страждання, один з монахів милецького монастиря, у якому Перетятко прислуговував, спробував заспокоїти чоловіка: «Людина повинна спробувати і гіркого, і солоного…» Тільки про солодке мовчав. Мабуть, так  в житті і є.

Коли Західна Україна стала радянською, комуністи погрожували вивезти Тихона Перетятка, якого записали в куркулі, у Сибір. Та завадила війна. Фашисти бомбили Камінь-Каширський, як у вікно до сім’ї постукав односельчанин: «Нікуди ти, Тихоне, не поїдеш, бо війна…»

Давно немає в живих ні Тихона, ні його дружини. А печатка, якою затверджував усі документи ницівський староста, залишилася як пам’ять про шанованого в селі предка.

Джерело: Вісник +К