Без квітів наше життя було б сірим. Але, буває, купиш букет, а через кілька днів він уже летить у смітник. Життя ж зірваних квітів недовге. А ось ікебани лучанки Тетяни Снітко не в’януть довго...
Євгенія СОМОВА
Без квітів наше життя було б сірим. Але, буває, купиш букет, а через кілька днів він уже летить у смітник. Життя ж зірваних квітів недовге. А ось ікебани лучанки Тетяни Снітко не в’януть довго.
Якщо доглядати такий букет, підливати його ( жінка ставить квіти у власноруч сплетений кошичок з місткістю для води), то він “житиме” довго. Свої композиції Тетяна Іванівна складає переважно з польових, лугових квітів і трав, взимку і навесні — з гілок верби, берези, форзиції, зелені самшиту, чорничника чи барвінку. — Продавати абияк зібрані у букет квіти мені було не цікаво,— каже пані Тетяна. — Намагаюся підходити до цього творчо — складати композиції, які тішать око. Отож, коли побачила по телевізору оригінальні ікебани у кошичках, подумала: це те, що мені потрібно. Спершу кошички купувала, прилаштовувала у них квіти, овочі, гілочки дерев. Згодом навчилася й сама плести. Причім такі, які мені були потрібні,— без дна. Ставлю в них посудину з основою — мохом — і саджаю квіти, гілки. Буває, що гілочки дерев зацвітають. Квіткові кошички у вигляді факела можна повісити, скажімо, на стіні чи поставити у воду. Оригінальні квіткові композиції охоче купують ресторани, бари. Є у Тетяни Іванівни й постійні покупці серед творчих людей, молоді. А на день святого Валентина, 8 Березня — не було відбою від хлопців, чоловіків, котрі хотіли б подругам, дружинам подарувати не просто букет, а щось незвичне, скажімо, сплетене з уквітчаних котиками гілок верби серце. Плетіння кошичків для ікебани,— це хобі пані Тетяни. І водночас маленький бізнес. За цією роботою вона відпочиває душею.
