У свої 60 років Мирослава Буренко мріє про потужніший мотоцикл і швидкість більшу, аніж 60 кілометрів за годину…
У свої 60 років Мирослава Буренко мріє про потужніший мотоцикл і швидкість більшу, аніж 60 кілометрів за годину
Ольга ГЕМБІК
«ОБЕРЕЖНО, БАБУСЯ!» Не помітити колоритну бабусю у червоній хустині на червоному моторолері „Хонда” у товаристві молодих хлопців-байкерів, зодягнених у шкіру, було важко. Шестидесятирічна Мирослава Буренко цьогоріч відкривала у Луцьку байкерський сезон, їхала у святковій мотоколоні у Дачне, на місце традиційного байкер-шоу. Поки роззяви розмірковували, чим привабило жінку поважного віку подібне товариство, Мирослава Степанівна хвацько тиснула на газ. - Я обожнюю цих хлопців, вони молодці, - не приховує захоплення байкерами «бабуся на колесах». – Одного року я вже їздила у байкерській колоні, торік цю подію прогавила, а цьогоріч вже вчасно побачила афіші про байк-шоу, прибула на місце збору за кілька годин. Хлопці мене вже теж впізнають, ласкаво кличуть бабусею, поважають. Місцеві хлопці-байкери навіть напівжартома пропонували пані Мирославі зібрати таких само активних бабусь і створити клуб „Бабусі на мопедах”. Але уся біда у тому, що пані Мирослава поки що не має жодної товаришки, яка поділяла б її захоплення. - Якби були такі активні бабусі, я б з ними з радістю спілкувалася, бо мені трішки сумно, - каже вона. – Та й швидкість 60 кілометрів за годину мені уже замаленька. Я вже давно на потужніші мотоцикли заглядаюся! Любов до мотоциклів у родині пані Мирослави – явище звичне. Чоловік Анатолій Буренко – тренер з мотоспорту, 27-річний син Ігор – триразовий чемпіон України з мотоспорту, онук теж залюблений у мотоцикли. Сама Мирослава Степанівна усе життя мала справу з технікою – працювала у ДТСААФ завскладом ремонтної майстерні, тож вивчила усі автозапчастини. Однак захоплення мотоспортом завжди брало гору, жінка неодноразово їздила на гонки з чоловіком і сином. Тому коли вже пані Мирослава виходила на пенсію, діти подарували їй новенький моторолер. І ось уже два роки бабуся їздить лише на ньому. Луцьку квартиру у багатоповерхівці сім’я Буренків змінила на будиночок у Ківерцях, тут пані Мирослава залюбки порається коло квітів, частенько їздить по гриби, ба навіть просто до лісу, послухати спів пташок. Мирослава Буренко ніколи не порушує правил дорожнього руху і терпіти не може невихованих водіїв. Не любить, коли її обганяють не за правилами, підсікають на дорозі. Для таких пані Мирослава почепила номер-попередження: „Обережно, бабуся!”. Тепер, тішиться жінка, колеги-водії стали терплячішими, а перехожі із захватом задивляються на колоритну бабусю.
ВАРЕНИКИ ДЛЯ МОТОЛЮБИТЕЛІВ Мирослава Степанівна до всього ще й хороша господиня. Коли не на колесах, залюбки готує своїм мотогонщикам дуже смачні вареники. - Найсмачніша солодка начинка – пшоняно-сирна. Тісто замішуємо на теплому молоці, додаємо дрібку сухих дріжджів, потім дві ложки олії. Тоді воно пухке, - навчає „бабуся на колесах”. – Мої домашні мотоциклісти харчами не перебирають, зготуєш щось смачненьке – їдять, а ні – то знають, що мама десь поїхала. За твердженням пані Мирослави, коли вона в дорозі, рідні за неї спокійні. Хвилюються лишень, коли бабуся озвучує свої мрії про потужніший мотоцикл, чотириколісний. А вона натомість відповідає, що якби була хороша компанія та потужніший транспорт, змогла б подорожувати й на більші відстані. - Я б водила новий мотоцикл обережно, за кожні тридцять кілометрів відпочивала б, - мріє бабуся-мотоцикліст. – Бо я техніку дуже бережу, обслуговувати мою „Хонду” довіряю лишень чоловікові. Зимою Мирославі Степанівні трохи сумно. Єдине, що залишається, - дивитися по телевізору мотогонки, і зовсім рідко серіали. - Коли погана погода, то часом ходиш по хаті, нудно, починають боліти ноги, нагадує про себе давня хвороба, - нарікає бабуся. – А тільки вийде сонечко, сідаю за кермо, їду - все, я здорова!
