Глиняну красу від Миколи Полякова у музеї показуватимуть до лютого 2021 року.
«Не святі горщики ліплять...»
в Затурцівському музеї імені В’ячеслава Липинського кераміка Миколи Полякова красується на виставці «Голосом предків озвалася глина»
Ім'я гончара Миколи Полякова відоме на Волині давно. Він – активний учасник багатьох українських та міжнародних ярмарків та майстер-класів. Та тільки все руки не доходили й часу не вистачало на персональну виставку. Час летів, роки збігали... І ось нарешті! Перша!
Митець попри свою вимогливість зважився відпустити свої кухлі та горнята, горщики та гладушки, макітри й глеки на огляд аудиторії: в Затурцівському музеї імені В’ячеслава Липинського кераміка Миколи Полякова красується на виставці «Голосом предків озвалася глина». У центрі експозиції, звичайно, вмостився гончарний круг, який береже всі поразки й перемоги, таємниці й секрети майстра. Стоїть, наче збоку поглядає на творіння рук свого господаря. «Куди хочу – туди й кручу!» - хитровито промовляє, вітаючись до всіх.
Димлена кераміка — жанр прадавній, віковічний, і тут, у стінах музею, вироби в цій манері чимось подібні на фрески старезного храму з дивовижними символами, стилем, формами. В них – життєва філософія наших предків. Володіє нею й дружина гончара, пані Людмила – ґаздиня й власниця задимлених начинь. Це з її волі на весь музей пахла смакота за рецептами козацько-волинського роду. Посуд Полякових найперш має практичне призначення: в ньому і борщ, і кулеша, і омачка з варениками, узвар та інша всяка всячина мають неперевершений смак!
Посуд Полякових найперш має практичне призначення: в ньому і борщ, і кулеша, і омачка з варениками, узвар та інша всяка всячина мають неперевершений смак!
Дарма, що ця глиняна порцеляна така легенька і тоненька та ще й чорного кольору. Саме ця барва, дбайливо підкреслена досвідченими працівниками музею при допомозі веселкових ряден і білого полотна, надає горщикам і кухликам особливої вишуканості.
А ще ж керамічні шедеври славні волинським походженням: глина добута в Дубечному, майстри – локачинці.
Галина КАЖАН
