У Заболотті відбувся стихійний мітинг проти закриття лікарні: «Не дамо забрати нашу больніцу» (Фото, відео) - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.29 € 34.39
У Заболотті відбувся стихійний мітинг проти закриття лікарні: «Не дамо забрати нашу больніцу» (Фото, відео)

Розмова вийшла нелегка, адже піднімали багато наболілих питань.

Фото Сергія НАУМУКА.

У Заболотті відбувся стихійний мітинг проти закриття лікарні: «Не дамо забрати нашу больніцу» (Фото, відео)

Жителі селища Заболоття Ратнівського району виступили різко проти закриття місцевої лікарні

Вівторкового ранку біля приміщення Заболоттівської селищної ради починають збиратися жінки. Спочатку несміливо стоять купкою біля дороги, а згодом долучаються чоловіки і гурт більшає. Зійшлося понад 150 людей (кажуть, стільки не приходило навіть на збори селян). Заболотівчани зібралися, аби відстояти місцеву лікарню, існування якої під загрозою.

— Це заклад для малозабезпечених. Ну куди вони поїдуть з нинішньою пенсією? — ​запитує медсестра КП «Заболоттівська районна лікарня» Наталія Микийчук. — ​Маю інвалідність, тому сама раз на рік лікуюся в Луцьку. Це мені обходиться мінімум у 10 тисяч гривень. Отримуючи 2200 грн пенсії, мені шість місяців треба збирати на поїздку в обласний центр. Тому ще тричі на рік лягаю у нашу лікарню і на місці проліковуюся за 1,5 тисячі. І так кожен.


Стільки людей у Заболотті, кажуть, не збиралося навіть на сходи селян.

— Щороку наш медзаклад перевиконував план по хворих. Не було такого року, щоб недовиконували, — ​каже її колега Олена Жолоб. — ​Особливо в осінньо-зимовий період. Хто перехворів на інсульт, іде до нас на відновлення. А хронічні хвороби? Куди тим людям?

— Нашій державі вигідно, щоб ми пішли на пенсію і померли наступного дня. Аби люди могли поїхати лікуватися, дайте їм пенсію нормальну! — ​кричить якась жінка.

— Хто те робитиме? — ​заперечує їй літній чоловік. — ​Бандюги, які прийшли до влади?

— Нема чого мовчати. Не мовчіте ніхто! Був сушильний завод — ​украли! Був лісхоз — ​украли! Була пекарня — ​забрали! Хотя хліб наш усі хвалили! — ​на всі заставки кричить ще одна заболотівчанка. — ​Зробили таку політіку: викликаєш скору, а вони не до нас, а в Ратно пруть, щоб ти там здихав. У прийомній пробудеш добре якщо до обіду, а то ще й посля обіду. Я того хліба отак, — ​черкнула долонею поверх голови, — ​хлебнула. І ще вони забирають нашу больніцу? Хочуть за безцінь викупити і зробити там санаторій чи щось інше?

Щороку наш медзаклад перевиконував план по хворих. Не було такого року, щоб недовиконували.

— Людей довели до зубожіння. Зате адміністративний апарат розростається, що скоро лопне, — ​переходить на іншу тему ще одна з присутніх.

Люди обурюються, що всього три роки тому корпус лікарні капітально відремонтували, провели нові комунікації. На це витратили близько 3 мільйонів гривень. Мовляв, навіщо ж було ремонтувати за кошти громади, щоб тепер закривати?


Лікарняний корпус гарно відремонтований.
 

До людей виходять заболоттівський селищний голова Валерій Свіржевський, депутати, секретар селищної ради Тетяна Шевчук. Розмова нелегка, адже, окрім закриття лікарні, жителів хвилюють й інші проблеми. Іноді говорять на підвищених тонах, перебиваючи та перекрикуючи один одного.

 
 

 

 

— Договір з НСЗУ укладений до 1 жовтня. Нам поставили умови: якщо не буде двох анестезіологів, апарата штучної вентиляції легень, то стаціонар не фінансуватимуть. Для чого нам апарат ШВЛ? Він коштує від 700 тисяч до мільйона гривень. Для нашої громади це немалі гроші. Але закривати лікарню не будемо, — ​обіцяє Валерій Георгійович. — ​Який вихід? Поки візьмемо на свій баланс. Досі ми фінансували для лікарні тільки енергоносії. Доведеться ще й зарплату, медикаменти, лабораторії, рентген. Поки не знаю, про яку суму йдеться. Думаю, 300–400 тисяч щомісяця.


Ситуацію заболотівчанам пояснювали селищний голова Валерій Свіржевський, т.в.о. директора лікарні Ніна Свіржевська та депутатка селищної ради Ольга Головій (справа наліво).
 

— Щодо апарата ШВЛ питання можна вирішити. Є думка взяти його в оренду в Ковельському міськрайонному територіальному медичному об’єднанні на той час, поки придбаємо свій. Хоча треба пройти чимало бюрократичних перепон, але ми згідні. Далі треба шукати кисневі балони, спеціаліста, який буде апаратуру обслуговувати. Але якщо й зробити все це, то де взяти анестезіологів? Фахівців в оренду не візьмеш, — ​зітхає депутатка селищної ради Ольга Головій. — ​Це найбільша проблема. У Ратному і Ковелі не вистачає таких спеціалістів. Навіть якби ми забезпечили житлом, кого привабить нинішня зарплата? Яку людина матиме тут практику? У нас немає реанімації, немає операційної. Як фахівець, вона тут не розвиватиметься. Уряд зробив такі умови, що їх годі виконати. Лікарні на кшталт нашої будуть знищені. Якщо станеться чудо і ми знайдемо анестезіологів, то чи не придумають чогось іще? Може, приймуть зміни до законодавства і дозволять сумісництво. Такий варіант прийнятний: а раптом хтось погодиться працювати на півставки. Киньте клич, можливо хтось відгукнеться. Скажімо, медик передпенсійного або пенсійного віку захоче попрацювати.

Зібрання було таким емоційним, що дійшло до штурханів, коли один чоловік заявив: «А хто вилікувався у тій лікарні?»

 

Емоції потроху втихають. Депутати йдуть на сесію, яка вже мала б розпочатися. Інші ще якийсь час обговорюють ситуацію. Врешті починають збирати підписи під зверненням проти закриття лікарні. За якийсь час на площі біля селищної ради залишається кілька жінок. Це працівниці денного стаціонару лікарні.

— Учора нам сказали приходити і писати заяви за власний рахунок на три місяці до нового року. А сьогодні кажуть, що лікарню вже не закривають, — ​говорить одна з жінок.
— Ждемо, бо не знаємо, чи завтра нам на роботу виходити, — ​відповідає інша на моє запитання, чого вони досі тут.
Їдемо до лікарні, яка розташована біля озера Чорного. Місцина гарна і затишна. Корпус денного стаціонару справді відремонтований. Поруч поліклініка та підсобні приміщення.


Після зборів люди активно збирали підписи під зверненням проти закриття лікарні.
 

— Склалася така ситуація, що Національна служба здоров’я України припинила фінансування з 1 жовтня. Справа в тому, що ми уклали з НСЗУ договори на два пакети послуг, але не змогли виконати умов, які перед нами ставили. По-перше, у нас немає анестезіологів (потрібно два і то з постійним місцем роботи). Але є хірург. Вирішили його послати на курси анестезіологів. А де взяти другого? По-друге, треба апарат ШВЛ, який коштує кілька сотень тисяч гривень. Для лікарні це непідйомна сума. Решту умов ми виконали, — ​каже тимчасова виконувачка обов’язків директора КП «Заболоттівська районна лікарня» Ніна Свіржевська. — ​Якщо медсестри та санітарки стаціонарного відділення не отримають заробітної плати, хто робитиме безплатно? Ото й зібралися люди. Важке питання. Громада не настільки багата, щоб нас забезпечити. Щомісяця тільки на зарплату працівникам цього відділення треба близько 150 тисяч гривень. На сьогоднішній сесії нам додали 50 тисяч. Ще трохи грошей у нас було. Цей місяць якось протримаємося. А що далі?


Копус поліклініки не такий привабливий.
 

Отож, чи працюватиме лікарня в Заболотті — ​питання відкрите. Щодо необхідності апарата ШВЛ та двох анестезіологів для невеликого закладу, де ні реанімації, ні операційної немає, не говоритимемо. Факт такий: аби отримати фінансування від НЗСУ, ці вимоги треба виконати, інакше грошей не побачиш. Але оскільки заболотівчани горою стали за лікарню, то вже місцева влада мусить знаходити вихід. Чи домовляться про оренду апарата ШВЛ? Чи знайдуть анестезіологів? Чи зможуть утримувати лікарняне відділення з власних доходів громади? Наразі на ці питання немає відповідей.

Ясно одне: поки що медсестри, які чекали під селищною радою, вийшли на роботу.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.